Економічні аналітичні центри закликали уряд перейти від прямого покриття збитків бізнесу з бюджету до моделі, яка залучає страхові, банківські та міжнародні ресурси для відновлення після воєнних ризиків.
Із відповідним зверненням виступили кілька організацій, серед яких CASE Україна, Інститут соціально-економічної трансформації, Український інститут правової політики, Інститут податкових реформ, Асоціація податкових консультантів та інші.
Автори ініціативи вважають, що держава має поступово вибудувати систему, яка розподіляє воєнні ризики між бюджетом, бізнесом, страховим ринком, перестраховиками, банками та міжнародними фінансовими інституціями. На їхню думку, такий підхід дасть змогу ефективніше використовувати обмежені бюджетні ресурси, ніж пряма компенсація збитків.
Аналітики радять зосередити перші рішення на двох напрямах: розширенні страхування воєнних ризиків і розвитку програми «Доступні кредити 5-7-9%». Уже чинні механізми часткової компенсації вартості пошкодженого або знищеного майна та страхових премій, на їхню оцінку, не покривають масштабів втрат.
У зверненні наголошується, що проблема полягає не лише у вартості поліса, а й в обмеженій місткості ринку, який не може прийняти катастрофічно великі воєнні ризики. Тому пропонується зробити компенсацію страхових премій масштабнішою, довгостроковою та прогнозованою, а також прив’язати її до рівня ризику, вартості активів, географії та інших об’єктивних критеріїв.
Водночас аналітичні центри пропонують доповнити систему державним перестрахуванням катастрофічного шару воєнних ризиків за моделлю M3. Вона передбачає кілька рівнів розподілу ризику:
- бізнес — франшиза орієнтовно 5–10% вартості об’єкта на одній локації;
- первинний страховий ринок — комерційне покриття в межах доступної місткості страховиків;
- перестрахування — об’єднана місткість ЕКА та міжнародного ринку;
- державний stop-loss — гарантія для найбільших збитків, які ринок не здатен прийняти.
На думку аналітиків, державний ресурс у такій моделі має спрямовуватися насамперед на найризикованіший шар, а не заміщувати приватний капітал. Вони також зазначають, що збільшення лише компенсації премій без перестрахування не дасть потрібного результату.
Окремо пропонується уніфікувати термінологію ризиків та винятків, а також зробити єдиними правила врегулювання збитків. За розрахунками, модель M3 може дати до 1,59 грн страхового покриття на кожну 1 грн бюджетних коштів, що помітно більше за ефект прямої компенсаційної схеми.
Ще одна пропозиція стосується переліку майна, яке можна страхувати. Йдеться не лише про будівлі та обладнання, а й про товарні запаси, сировину, готову продукцію, товари в дорозі та у виробництві, транспорт і орендоване майно. Для ритейлу, фармацевтики, логістики та виробничих компаній саме ці активи часто є критично важливими для продовження роботи.
Аналітичні центри також наполягають на швидкій і прозорій фіксації збитків. Вони пропонують створити єдине вікно, де факт воєнного ураження буде внесено до реєстру протягом 72 годин на основі фото- та відеодоказів. Оцінку шкоди, на їхню думку, мають проводити незалежні оцінювачі або аварійні комісари.
Єдиний реєстр, як зазначається у зверненні, допоможе уникнути подвійної компенсації та використовувати підтверджені дані у страхових, бюджетних, податкових і кредитних процедурах.
У частині кредитування аналітики пропонують розширити напрям відновлення у програмі «Доступні кредити 5-7-9%», збільшити граничні суми та створити окремий механізм фінансування підприємств, які постраждали від воєнних атак. Основою такої схеми має стати державна портфельна гарантія, що покриватиме приблизно 70–80% кредитного ризику, при збереженні частки ризику в банку.
Для цього пропонують передбачити три продукти: короткострокові кредити на ремонт і заміну обладнання, кредити на поповнення оборотного капіталу, а також довгострокове фінансування модернізації, релокації та створення резервних потужностей. При цьому для позичальників хочуть зберегти пільгову ставку 5–7% у гривні та передбачити строк кредитування нерухомості до 10 років із відстрочкою погашення основної суми на 12–18 місяців.
Якщо підприємство втратило заставу, її частково має замінити державна гарантія. Крім того, аналітики вважають важливим поєднати кредитування зі страхуванням: банківський кредит, поліс, перестрахування і гарантія відновлення мають працювати як єдиний механізм.
Окремий підхід, на їхню думку, потрібен і для компаній, які мали кредити до атаки, але після пошкодження активів втратили здатність обслуговувати борг. У такому разі необхідно не лише надавати нову позику, а й передбачати продовження строку, відстрочку основного боргу, реструктуризацію процентних платежів і часткову державну гарантію за реструктуризованим портфелем.
Наприкінці автори звернення наголошують, що страхування має стати умовою масштабного кредитування, а державна гарантія — інструментом залучення банківського капіталу, а не заміною приватного фінансування.
