Після слухань у Яремчі, присвячених реформуванню лісової галузі, стало зрозуміло: під час підготовки «Білої книги» важливо не лише визначити подальшу модель розвитку, а й не допустити відкату до старих практик ручного впливу на ресурс і ринок.
28 серпня в Яремчі Івано-Франківської області відбулися слухання Конгресу місцевих і регіональних влад при президенті України, присвячені реформі лісопромислового комплексу. За їхніми підсумками готують «Білу книгу», яка має визначити подальшу модель розвитку лісового господарства та деревообробки.
Найважливіше зараз — щоб цей документ став продовженням уже проведених змін, а не початком згортання реформи. Після дискусії в Яремчі окреслилися два ризики. Перший — спроби повернути частину управлінських повноважень у лісовій галузі на рівень областей. Другий — ідеї обмежити експорт окремих продуктів деревообробки, насамперед деревних гранул і брикетів.
Обидва підходи потребують дуже обережного ставлення. Україна вже проходила через систему ручного розподілу деревини, особливих умов для наближених підприємств, спеціальних торгів і регіонального впливу на державний ресурс. Останніми роками держава поступово відходила від цієї моделі.
Реформа, яка дала результат
Реформа державного лісового господарства стала одним із помітних економічних прикладів у публічному секторі. Створення ДП «Ліси України», централізація управління, цифровізація, фотофіксація, відкриті конкурентні продажі ресурсу та переведення закупівель і послуг в електронний формат помітно змінили правила роботи галузі.
Головне досягнення цієї реформи — не лише централізація, а руйнування системи ручного доступу до державного ресурсу. Деревина перестала бути активом, який можна розподіляти за знайомством, політичним впливом або домовленостями на місцях.
Електронні аукціони відкрили малому, середньому й великому бізнесу рівні умови для конкуренції. Водночас було обмежено практики, які роками створювали підґрунтя для зловживань: спеціальні умови продажу, непрозоре формування лотів, схеми через біржові майданчики та фактичне резервування ресурсу для окремих покупців.
Ефект реформи вимірюється не заявами, а фінансовими результатами. ДП «Ліси України» стало одним із найприбутковіших державних підприємств і одним із найбільших платників до держбюджету. Це означає, що державний ліс почав приносити бюджету значно більшу віддачу.
Такий результат став можливим завдяки політичній підтримці реформи на старті, зокрема з боку керівництва держави та Офісу президента, а також через послідовну роботу команди галузі. Тепер завдання полягає не в перегляді базових принципів, а в їх захисті.
Комунікацію можна посилити, контроль — не можна розмивати
Під час слухань керівники кількох обласних адміністрацій публічно говорили про повернення окремих структур або керівників ДП «Ліси України» на рівень областей. Серед аргументів називали покращення зв’язку з громадами, швидкість ухвалення рішень і роботу в прифронтових регіонах. Справді, комунікацію потрібно посилювати.
У кожній лісовій області може працювати представник ДП «Ліси України», який взаємодіятиме з громадами, військовими адміністраціями, ДСНС, бізнесом і органами влади. Але це не означає, що на обласний рівень потрібно повертати господарський вплив на розподіл деревини.
До реформи саме на місцях було найбільше можливостей для ручного втручання. Навколо лісового ресурсу вибудовувалися місцеві групи впливу, а деревообробний бізнес нерідко був змушений шукати не лише сировину, а й потрібні зв’язки.
По суті, в одних був доступ до керівництва області, в інших — до лісового господарства, у третіх — до прокуратури, поліції чи іншої впливової вертикалі. Замість конкурентного ринку працювала система наближеності. Тому децентралізація комунікації необхідна, але децентралізація контролю над державним ресурсом — небезпечна.
Можна мати представників підприємства в кожному регіоні й передавати їм вирішення оперативних питань, але продаж деревини, ключові господарські рішення та правила доступу до ресурсу мають залишатися єдиними, цифровими, прозорими й захищеними від місцевого політичного впливу.
Чому вибіркова заборона експорту небезпечна
Ще чутливіше питання — можливе обмеження експорту деревних гранул і брикетів. Тут важливо розрізняти дві різні ситуації. Якщо Україна входить у складний опалювальний сезон і за підсумками балансу палива держава вирішує тимчасово залишити деревне паливо всередині країни, таке рішення може бути виправданим. Але тоді йдеться про комплексну політику щодо всіх основних видів деревного палива.
Зовсім інша ситуація виникає, якщо з ринку фактично прибирають окремих виробників, наприклад тих, хто випускає гранули та брикети. У такому разі постає питання: хто отримає сировину, яку вони більше не зможуть економічно вигідно переробляти та експортувати?
Пелетні та брикетні підприємства використовують тирсу, щепу та низькосортну деревину, але цю ж ресурсну базу частково використовують і заводи з виробництва плит. Якщо сотні виробників гранул і брикетів втратять експортний ринок, частина з них зупинить виробництво. Попит на сировину впаде, а отже, вона подешевшає для великих гравців, які залишаться на ринку.
У підсумку може скластися дивна модель: експорт одного продукту забороняють, виробництво скорочується, сировина дешевшає, а кілька великих промислових підприємств отримують можливість купувати її дешевше й концентрувати дедалі більше ресурсу. Це вже питання не лише промислової політики, а й конкуренції.
Концентрація робить систему вразливішою
Є й ще один аргумент: під час великої війни економіку потрібно оцінювати не тільки за класичною ефективністю, а й за стійкістю.
Великий завод — це концентрація обладнання, працівників, енергетичної інфраструктури, логістики та виробничих потужностей. Один ракетний удар, пошкодження підстанції або збій у логістиці — і величезний обсяг переробки може випасти з економіки одразу.
Якщо ж виробництво розподілене між сотнями підприємств у десятках громад, система стає стійкішою. Зупинка одного підприємства не паралізує галузь. Втрата одного майданчика не означає втрати значної частини переробних потужностей країни.
Саме так виглядає справжня економічна децентралізація: не передавати управління лісом обласним політичним вертикалям, а створювати сотні незалежних центрів виробництва та доданої вартості. Для країни в стані війни це найнадійніша модель.
Чи вигідно концентрувати ресурс у кількох заводів
Є й базове економічне питання. Державі невигідно, коли сотні дрібних і середніх покупців деревини зникають, а велика частина сировини опиняється зосередженою у кількох найбільших виробників.
Коли за кубометр конкурують 50 підприємств, формується ринкова ціна. Коли конкурують чотири великі покупці, переговорна сила переходить від продавця до покупця. Це загрожує падінням доходів держави.
Чим менше конкурентів, тим нижчий попит, тим нижча ціна, тим менша виручка державних підприємств, дивіденди та податкові надходження. Спочатку держава проводить реформу, яка підвищує віддачу від лісового ресурсу, а потім власним регуляторним рішенням скорочує кількість покупців цього ресурсу. Економічної логіки в цьому немає.
Для держави вигідніше, коли деревину купують сотні незалежних виробників. Вони конкурують, підвищують ціну на ресурс, інвестують у переробку, створюють робочі місця в громадах, сплачують податки й приносять валютну виручку.
Великий бізнес потрібен, монополізація — ні
Україні потрібні великі міжнародні інвестори та сучасні заводи з виробництва плит. Потрібні значні вкладення й компанії, готові інвестувати в переробку. Але правила для всіх мають бути однаковими.
Держава не повинна підвищувати конкурентоспроможність одних гравців за рахунок адміністративного витіснення інших. Плитний завод має вигравати в чесній конкуренції. Якщо пелетний завод може заплатити за сировину більше, він повинен мати право її купити. Це і є ринок.
Щойно держава почне вирішувати, який вид переробки «потрібніший», галузь знову опиниться в моделі ручного управління, від якої з великими зусиллями відходила.
Чому потрібен повний аналіз наслідків
Перед будь-яким рішенням про обмеження експорту необхідно публічно показати його наслідки. Скільки підприємств зупиняться? Скільки людей втратять роботу? Скільки податку на прибуток втратить бюджет? Скільки валютної виручки недоотримає Україна? Наскільки впаде внутрішня ціна на деревну сировину? Яку вигоду отримають найбільші покупці?
Якщо йдеться про енергетичну безпеку, це має бути прямо доведено. Якщо ж рішення просто змінює баланс сил на користь кількох компаній, його не слід ухвалювати без прозорої оцінки.
«Біла книга» має закріпити запобіжники, які не дозволять повернути лісову галузь до старих практик — ручного управління, вибіркових обмежень і прихованого перерозподілу ресурсу.
