На початку липня в Росії помітно зросли ціни на бензин, а попит на доступніші марки посилився. На тлі позапланових ремонтів на НПЗ і сезонного піку споживання дефіцит пального в окремих регіонах досі не зник.
За перші дев’ять днів липня медіанна ціна бензину АІ-92 у Росії зросла на 20% у річному вимірі та сягнула 70,5 рубля за літр. Вартість АІ-95 підвищилася на 24% — до 77,5 рубля за літр. Про це повідомляє аналітичний центр «Чек Индекс» компанії «Платформа ОФД», зазначаючи, що розрахунки базуються на продажах із кожної третьої АЗС у країні.
Зростання цін зачепило й інші види пального. За оцінкою аналітиків, АІ-98 подорожчав на 32% — до 119,5 рубля за літр, АІ-100 — на 13%, до 94,5 рубля. Дизельне пальне за рік стало дорожчим на 11% і на початку липня коштувало в середньому 88 рублів за літр. Стиснений природний газ подорожчав на 14% — до 29 рублів, скраплений вуглеводневий газ — на 18%, до 35,5 рубля за літр.
Водночас на заправках фіксують помітне зростання покупок пального. Найбільше збільшився попит на АІ-100 — на 37%. Продажі дизеля зросли на 28%, СВГ — на 17%, КПГ — на 8%. Натомість кількість покупок АІ-92 піднялася на 10%, а АІ-95 і АІ-98, навпаки, зменшилася на 13% і 18% відповідно.
«Чек Индекс» вказує на високу цінову волатильність: різниця між цінами на мережевих і незалежних АЗС може сягати 2,1 раза. На цьому тлі частина покупців переходить на дизель і газ, тоді як попит на дорожчі марки бензину скорочується.
У повідомленні також зазначається, що зростання роздрібних цін відбувається на тлі позапланових ремонтів на російських НПЗ, високого сезонного попиту та нестачі пального в окремих регіонах. Для стабілізації ситуації влада Росії запровадила заборону на експорт бензину, дизельного пального та авіаційного керосину для всіх учасників ринку.
За словами російського віцепрем’єра Олександра Новака, дефіцит пального пов’язаний із тим, що частина НПЗ виходить з ладу після «прильотів». Експерти, яких цитує «Коммерсантъ», вважають, що перерозподіл попиту між марками не розв’яже проблему в масштабах усієї країни, адже попит залишається високим, а перебудова виробництва потребує часу і значних витрат.
Отже, ринок може ще певний час одночасно стикатися з нестачею одних видів пального та надлишком інших, доки нафтопереробні заводи не адаптують випуск до нової структури попиту.
