На російський ринок надійшла перша партія бензину з Індії — щонайменше 67 тис. тонн. Постачання відбуваються на тлі дефіциту пального в РФ після ударів по нафтопереробних заводах і проблем із забезпеченням внутрішнього ринку.
Щоб частково перекрити нестачу бензину, паливо для Росії тепер везуть через Індійський океан і Суецький канал. До такого кроку ринок підштовхнуло падіння російської нафтопереробки після атак на НПЗ. На початку липня заводи в РФ забезпечували лише близько 65% сезонного попиту, а в окремих регіонах водії стикалися з чергами та обмеженнями продажу.
Одним із постачальників став НПЗ Nayara Energy у Вадінарі на заході Індії. Формально це індійська компанія, однак майже половина акцій належить «Роснефти», а ще значний пакет контролює консорціум, пов’язаний із російською інвестгрупою UCP. Після санкцій ЄС у липні 2025 року завод фактично перейшов на російську сировину, а розрахунки й перевезення ускладнилися, тому паливо продають через трейдерів.
За даними української розвідки, першу партію вивіз танкер Agni під прапором Камеруну. Судно завантажили 20 червня і в документах воно прямувало до Фуджейри, однак пішло через Суецький канал далі на північ. Біля Порт-Саїда танкер зустрівся із судном Garnet, після чого під час перевалки на обох суднах вимкнули системи ідентифікації. Так часто діє «тіньовий» флот Росії та Ірану.
ГУР стверджує, що Agni вивіз із термінала Nayara майже 67,5 тис. тонн нафтопродуктів. Потім Garnet повідомив, що нібито йде без вантажу, і до середини липня пройшов Гібралтарську протоку. За оцінкою розвідки, партія може бути доставлена до одного з російських портів — Вітіно на Білому морі або до балтійського напрямку.
Юлія Павицька з KSE Institute пояснила, що сам факт продажу індійського бензину Росії не є порушенням санкцій, адже між країнами немає заборони на торгівлю нафтопродуктами. Водночас, за її словами, робота таких схем показує не слабкість обмежень, а проблеми з їхнім виконанням.
Економічно така поставка обходиться дорого. До ринкової ціни додаються логістика, перевалка і страхування, тож імпортний бензин може виявитися значно дорожчим за внутрішній. Російська влада, по суті, готова компенсувати різницю через бюджетний механізм паливного демпфера, який раніше підтримував вітчизняні НПЗ.
За розрахунками, перша партія з Індії може коштувати Росії 5,4–6,1 млрд руб. без урахування зберігання і доставки по країні. Водночас бюджет може компенсувати імпортерам до 3,6 млрд руб. за цей обсяг, якщо імпортна ціна виявиться вищою за внутрішню оптову.
Проте навіть такі постачання не здатні перекрити весь дефіцит. На початку липня Росія споживала 115–120 тис. тонн бензину на добу, тоді як власне виробництво покривало лише близько 65% попиту. Нестача оцінювалася у 40–45 тис. тонн на день. Партія з Індії обсягом 67,5 тис. тонн покриває приблизно півтора дня споживання за нинішнього дефіциту.
Москва намагається збільшити імпорт і з інших країн, зокрема з Білорусі та Казахстану, а також розраховує на запаси й завершення ремонту НПЗ. Водночас влада заборонила експорт бензину, дизеля та авіаційного керосину і обговорює повернення пального нижчого екологічного класу. Експерти вважають, що подальша ситуація залежатиме від того, чи триватимуть українські удари по нафтогазовій інфраструктурі та як швидко російські заводи зможуть відновитися.
