Для проєктів у газовій генерації ключовим є не лише доступ до палива, а й розуміння, якою буде його ціна в найближчі роки. Від цього залежать окупність, можливість залучити фінансування та рішення щодо будівництва або модернізації потужностей.
У газовій генерації вартість палива фактично визначає ціну виробленого кіловата. Для розподіленої та маневрової генерації, зокрема газопоршневих, газотурбінних і когенераційних установок, паливна складова сягає 65–80 % собівартості енергії. Тому для інвестора найважливішим є не поточний прайс, а передбачуваність ціни на горизонті кількох років.
До весни 2026 року виробники електроенергії могли отримувати газ на спеціальних умовах у межах ПСО. Держава раніше пояснювала ці механізми підтримкою розвитку розподіленої та маневрової генерації, яку розглядали як частину економічної стійкості. Після змін до Положення про ПСО установки, що виробляють лише електроенергію, перевели на повністю комерційне постачання. Пільгова ціна 19 тис. грн/тис. куб. м залишилася тільки для об’єктів, які одночасно введені в експлуатацію з 1 грудня 2025 року і розташовані у прифронтових областях.
У підсумку для більшості виробників газ подорожчав до ринкового рівня — приблизно 28 тис. грн/тис. куб. м. Таке різке коригування правил одразу погіршило економіку об’єктів і загальмувало інвестиції: коли незрозуміло, якою буде ціна палива в найближчі місяці, ухвалювати рішення про нові проєкти дуже складно.
Додаткові суперечки виникли й навколо перехідного періоду, зокрема щодо перерахунку вартості газу за березень, коли сторони по-різному тлумачили статус постачання та застосовну ціну. Для інвесторів це стало не лише питанням суми в договорі, а й сигналом, що регуляторні умови можуть змінюватися вже після ухвалення інвестиційного рішення.
Ситуацію посилюють і обмеження на ринку електроенергії. Дохід генерації стримують прайс-кепи: 15 тис. грн/МВт·год на ринку «на добу наперед» і внутрішньодобовому ринку та 17 тис. грн/МВт·год на балансуючому ринку. Водночас собівартість газової генерації становить орієнтовно 8,5–12 тис. грн/МВт·год залежно від типу установки. Значну частину доби це робить виробництво малорентабельним або збитковим поза вечірніми піками.
Ще один ризик пов’язаний із розрахунками на балансуючому ринку. За газ доводиться платити наперед, а виручка за електроенергію часто надходить із затримкою. Це перетворює роботу генерації на постійне фінансування системи власними обіговими коштами. На цьому тлі в інвестора виникає головне практичне питання: де і на яких умовах купувати газ вигідніше.
Нижче — основні канали закупівлі газу, з якими працює ринок.
- Прямі поставки від «Нафтогаз Трейдинг». Цей варіант доступний більшості виробників і має низький поріг входу. Ціна ринкова та зазвичай прив’язана до європейських хабів або індексів Української енергетичної біржі. Орієнтир — близько 26 тис. грн/тис. куб. м з ПДВ. Найчастіше потрібна повна передоплата або короткий строк оплати, а також жорсткі умови щодо обсягів і штрафи за недобір чи перевищення контракту.
- Українська енергетична біржа. Тут газ продають на короткостроковому, стандартизованому та довгостроковому сегментах. Ціни формуються на основі біржових індексів і зазвичай перебувають на рівні 20–21 тис. грн/тис. куб. м без ПДВ без урахування транспортування та зберігання. Поріг входу вищий: потрібні акредитація, кліринг, електронний підпис і дотримання технічних вимог. Натомість ціна стає прозорішою і зручнішою для бюджетування.
- Публічні торги через «Прозорро». Це не окреме джерело газу, а інструмент конкурентного вибору постачальника. Виробник сам задає умови закупівлі, а постачальника визначають за відкритою процедурою. Такий формат допомагає отримати ринкову ціну та знизити ризики непрозорого відбору контрагента.
- Імпорт і транскордонні постачання. Один із варіантів — закупівля газу через міждержавні точки з’єднання з ЄС. На практиці найбільш ліквідним залишається угорський напрям. Але самостійний імпорт потребує або повноцінного доступу до суміжного ринку, або роботи через ліцензованого партнера-трейдера чи shipper’а.
Обираючи канал закупівлі, важливо не порівнювати лише цифри на ціннику. Біржова ціна відображає вартість газу в конкретній точці передачі, а комерційна ціна постачальника часто вже включає транспортування, балансування, зберігання та маржу. Тому коректне порівняння можливе лише після приведення всіх варіантів до однакової структури витрат.
Для інвестора в газову генерацію головний висновок незмінний: вирішальним є не сам факт наявності газу, а передбачуваність його ціни та умов постачання на весь строк проєкту.
