Український ринок віртуальних активів давно існує фактично без державного дозволу, але тепер мова йде вже не про потребу в регулюванні, а про те, якою саме має бути нова система. У Верховній Раді готують до другого читання законопроєкт №10225-д, а НКЦПФР заявляє про підтримку реформи й одночасно пропонує власні правки до документа.
За міжнародними оцінками, віртуальними активами користуються мільйони українців, а обсяг операцій може сягати десятків мільярдів доларів на рік. Частина компаній працює через іноземні юрисдикції, а користувачі обирають міжнародні платформи. Водночас технологія давно вийшла далеко за межі простої торгівлі криптовалютами.
У НКЦПФР наголошують: питання, чи потрібно взагалі регулювати цей ринок, уже не стоїть. Головне завдання — створити не формальний закон, а дієву модель, яка дасть змогу сформувати легальний ринок.
Хто має регулювати ринок
Одна з ключових суперечок стосується того, який орган відповідатиме за різні сегменти ринку. Комісія пропонує секторальний підхід, близький до європейської логіки MiCA: токени електронних грошей мають залишатися в зоні відповідальності Нацбанку, а регулювання інших віртуальних активів, їхньої публічної пропозиції, допуску до торгів, авторизації та нагляду за постачальниками послуг — за НКЦПФР.
На думку комісії, орієнтуватися слід не на назву технології, а на економічну суть операції та рівень ризику. Якщо компанія залучає кошти інвесторів, зберігає їхні активи, організовує торгівлю або керує конфліктом інтересів, такі ризики вже добре відомі регуляторам ринку капіталу.
Чому важливо закріпити модель у законі
У комісії вважають неправильним варіант, за якого регулятора ринку визначали б окремою постановою уряду. Учасники ринку та інвестори мають розуміти це заздалегідь — ще на рівні закону. Це ж важливо і для сумісності майбутньої української моделі з правилами Євросоюзу.
У НКЦПФР також наполягають, що регулятор не повинен отримувати необмежене право самостійно вирішувати, який актив вважати віртуальним і який режим до нього застосовувати. Класифікація має спиратися на критерії, прописані в законі: економічну природу активу, права власника, спосіб емісії, можливість обігу та ризики.
NFT і токенізація: важлива не форма, а зміст
На прикладі NFT у комісії пояснюють, що сама назва активу ще нічого не говорить про його суть. Одне діло — унікальний цифровий твір мистецтва, і зовсім інше — серія токенів, яка фактично виконує інвестиційну функцію. Тому технологічно нейтральне регулювання має дивитися насамперед на зміст продукту.
Цей самий принцип важливий і для токенізації реальних активів. Якщо, наприклад, право на економічну участь у будівлі ділять на тисячі цифрових токенів, постає питання: що саме отримує інвестор юридично — частку у власності, право на дохід чи іншу майнову вимогу. Без відповіді на такі питання токен залишається лише цифровим записом.
Іноземні компанії та питання безпеки
Ще одне зауваження комісії стосується допуску іноземних постачальників послуг без української авторизації. У НКЦПФР визнають, що взаємне визнання регуляторних режимів важливе, однак для країни в стані війни автоматичне відкриття ринку несе додаткові ризики.
Йдеться про перевірку структури власності, кінцевих бенефіціарів, джерел капіталу та санкційних обмежень. У комісії вважають, що для України AML-контроль і санкційний комплаєнс у сфері віртуальних активів є не формальністю, а частиною національної безпеки.
Ринок залишиться ризиковим
Регулювання не повинно створювати ілюзію безризикового інвестування. Якщо ціна біткоїна падає, держава не компенсує збитки. Але коли професійний учасник зловживає активами клієнта, приховує важливу інформацію або маніпулює ринком, саме тоді має вмикатися нагляд і відповідальність.
Ліцензія, за задумом комісії, має означати перевірку власників і керівництва компанії, наявність системи ризик-менеджменту та внутрішнього контролю, захист активів клієнтів, правила щодо конфлікту інтересів, розкриття інформації, AML і санкційного контролю.
Водночас легальний вихід на ринок не повинен бути надто складним і дорогим, інакше український бізнес і далі працюватиме в інших юрисдикціях.
Що далі
У комісії визнають, що запуск повноцінного ринку не станеться одразу після ухвалення закону. Потрібні будуть підзаконні акти, реєстри, процедури авторизації, системи звітності та технічна інфраструктура нагляду. Орієнтиром називають ухвалення законодавства у 2026 році, після чого почнеться практична імплементація.
Окремо підкреслюють і роль банків: без їхньої участі ринок не запрацює. Водночас наявність авторизованого учасника з прозорою структурою власності, AML-системою та наглядом має полегшити банкам оцінку ризиків, хоча й не означає автоматичного відкриття рахунків.
У НКЦПФР вважають, що Україні потрібна не копія європейського MiCA, а сумісна з ним модель, адаптована до місцевих умов, війни та особливостей внутрішнього ринку.
