Націоналізований у 2023 році «Сенс банк» опинився в центрі кількох корупційних скандалів. Депутати та антикорупційні органи з’ясовують, як формували його наглядову раду, хто впливав на кадрові рішення і чому через держбанк могли проводити сумнівні операції.
Націоналізований у 2023 році «Сенс банк» уже кілька місяців залишається в центрі гучних корупційних історій. Після переходу в державну власність банк, за даними розслідувань, став важливим інструментом у сфері обслуговування грального бізнесу, а згодом опинився під підозрою в тому, що ним могли керувати в ручному режимі люди, пов’язані з Офісом президента.
Окремий резонанс викликали оприлюднені наприкінці квітня 2026 року матеріали, відомі як «плівки Міндіча». На записах згадували керівників «Сенс банку» та НБУ. Із розмов випливало, що люди з оточення Тимура Міндіча нібито погоджували склад наглядової ради банку. Крім того, Міндіч, за тими ж записами, радив тодішньому міністру оборони Рустему Умєрову викликати голову НБУ Андрія Пишного та «Сенс-банк» для залучення коштів «потрібним» оборонним компаніям.
У серпні НАБУ оприлюднило нові матеріали, пов’язані з банком. У них стверджується, що в червні цього року фактичний контроль над установою перейшов від Міндіча до неназваного високопосадовця Офісу президента, якого фігуранти між собою називають Кирилом Олексійовичем. Саме йому приписують вказівку зібрати 150 млн грн застави за Германа Галущенка, який фігурує в справі «Мідас» про корупцію в «Енергоатомі». За версією слідства, кошти проходили зокрема через «Сенс банк», а на час операцій там нібито вимикали фінансовий моніторинг.
2 вересня цей сюжет обговорювали на засіданні Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань економічної безпеки. Депутати понад п’ять годин розпитували представників ключових фінансових інституцій — Нацбанку та Мінфіну — про призначення наглядової ради «Сенс банку» і про порушення у фінансовому моніторингу.
Особливу увагу комісія приділила тому, як формувалася наглядова рада. Після націоналізації банку в 2023 році там з’явився тимчасовий скорочений склад, який очолив Шевкі Аджунер. Його викликали на засідання, але він не прийшов. За словами учасників обговорення, саме з ініціативи Василя Веселого почав працювати державний «Сенс банк»; Веселий був радником наглядової ради з питань взаємодії з урядом і комунікацій.
За даними, озвученими на засіданні, у травні 2025 року Веселий обговорював новий склад наглядової ради з бізнесменом Олександром Цукерманом, близьким до Міндіча. Згодом саме ці кандидати й увійшли до ради банку. У держсекторі наглядова рада має бути своєрідним захистом від політичного впливу: у ній дев’ять місць, із яких шість займають незалежні члени, а три — представники держави.
Втім, під час засідання пролунало, що процес відбору був далеким від ідеальної процедури. Директор рекрутингової компанії AMROP Вієстурс Лієгіс розповів депутатам, що окремих кандидатів до шортлиста додавали самі члени номінаційного комітету. Зокрема, Миколу Гладишенка та Олександра Щура внесли після дзвінка колишньої заступниці голови ОП Ірини Мудрої, яка тоді очолювала комітет.
Лієгіс також повідомив, що Мудра просила передати список кандидатів до НБУ для попередньої оцінки, хоча законних підстав для цього не було. У регуляторі такі попередні погодження заперечили. Зрештою номінаційний комітет затвердив кандидатів, а потім їх призначив уряд.
Питання виникли й щодо призначення Гладишенка. Учасники комітету наголошували, що в нього не було достатнього релевантного досвіду, а раніше він працював у збанкрутілому «Дельта банку». Заперечення лунали і з боку рекрутерів, і від представників міжнародних фінансових організацій. У НБУ при цьому заявили, що проблем із його затвердженням не бачили, хоча знали про його ділові зв’язки з Василем Веселим.
Ще один чутливий епізод стосується застави за Галущенка. За версією, озвученою в матеріалах НАБУ, у червні 2026 року Ірина Мудра, з ініціативи якої Гладишенко потрапив до наглядової ради, зверталася до нього по допомогу в проведенні платежів. Гладишенко, уже очоливши раду, разом із головою правління Олексієм Ступаком нібито організували «вікно» у фінансовому моніторингу — період, коли підозрілі операції не перевірялися і не блокувалися.
У НБУ стверджують, що відстежували рух заставних коштів і не знайшли готівки по всьому ланцюгу. Там також заявили, що через «Сенс банк» пройшла лише третина з 150 млн грн, а решта суми рухалася через рахунки підставних компаній в інших банках. Регулятор уже розпочав позапланові перевірки в установах, які могли бути пов’язані з цією операцією.
Після появи записів НАБУ співробітники «Сенс банку», яких підозрюють у причетності до «вікна» у фінмоніторингу, продовжили працювати на своїх посадах. Мінфін пояснив це тим, що рішення про звільнення керівництва і відповідального за фінмоніторинг ухвалює наглядова рада, а не міністерство. Водночас у міністерстві визнали, що надсилали звернення до ради, яка досі залишається неповністю укомплектованою.
Нацбанк, зі свого боку, наполягає, що уряд має достатньо повноважень для кадрових рішень у банку, якщо рада не сформована або не має кворуму. На цьому тлі комісія продовжує розбиратися, як саме державний банк опинився втягнутим у схеми, пов’язані з впливом влади та контролем над фінансовими потоками.
