Нову сесію Верховна Рада почала із законопроєктів, пов’язаних із міжнародною підтримкою та дефіцитом бюджету. Але перші голосування показали: у влади одразу кілька центрів, і кожен зустрічає осінь із власними кризами.
1 вересня Верховна Рада відкрила 16-ту сесію, і перші рішення парламенту чітко показали головний виклик для країни — гострий брак бюджетних ресурсів. Депутати почали роботу із законопроєктів, що пов’язані з програмами міжнародної підтримки та виконанням зобов’язань перед партнерами.
Саме навколо цих ініціатив останні тижні активно працював новий Кабінет Міністрів. Прем’єр Сергій Корецький проводив зустрічі та консультації з депутатами, зокрема з представниками президентської фракції. До обговорення долучився і президент: на засіданні РНБО одним із ключових питань було фінансування армії, а згодом Зеленський, за словами членів Ради, різко реагував на провал голосування за необхідні закони.
Втім, зібрати понад 190 голосів за пакет рішень так і не вдалося. Це стало наочним сигналом про стан внутрішньої системи влади: публічно команда президента демонструє згуртованість, але насправді новий сезон для Банкової, парламенту та уряду починається з помітним розбалансуванням.
Президент і його Офіс, друга лінія — Кабмін, і третя — Верховна Рада входять в осінь із власними глухими кутами. Для української політики це не рідкість: влада нерідко стикається з кризами одночасно в кількох точках і потім втягне в них усю країну.
Найпомітніше це видно в діях Зеленського та Офісу президента. 1 вересня глава держави жорстко критикував депутатів за провал голосування за закони, які мають забезпечити надходження міжнародних коштів. Він нагадав, що парламент не виконав частину завдань, від яких залежать мільярди доларів і програми МВФ.
Формально саме президентська більшість відповідає за результати роботи Ради, однак на практиці цей механізм дедалі частіше дає збої. На тлі зростання тиску та завищених очікувань осені влада зіткнулася з тим, що суспільний запит на швидкі результати вже не збігається з реальним становищем.
Улітку сам Зеленський підвищував планку очікувань — і в політичному середовищі, і в суспільстві. На цьому тлі розмови про можливі вибори та гучні заяви про швидке примушення Росії до миру створили відчуття, що до осені країна має увійти в принципово іншу фазу. Але реальність виявилася іншою: Україна зустріла вересень в умовах постійних повітряних тривог, ударів по містах і нестачі захисту від балістичних атак.
Водночас наростає і внутрішнє невдоволення. На нього накладаються корупційні скандали, протестні настрої та падіння рівня довіри до влади. У такій ситуації Зеленському стає дедалі важче переводити суспільне роздратування в безпечніше для себе русло.
Не менш складною виглядає і ситуація в Офісі президента. Навколо низки справ, які обговорюють у публічному просторі, зростає відчуття, що система управління дедалі гірше контролює власні процеси. Це підточує і дисципліну всередині команди, і здатність президента добиватися потрібних рішень лише політичними методами.
На цьому тлі посилюється значення силового блоку та відомств, які дозволяють Банковій утримувати вплив. Коли політичних інструментів стає менше, ставка на контроль і тиск закономірно зростає.
Не простіша ситуація і в Кабінеті Міністрів. Новий прем’єр намагається вибудувати щільнішу роботу з парламентом, регулярно залучаючи міністрів до комунікації з депутатами, комітетами та пленарними процедурами. Для системи це помітна відмінність: уряд явно прагне не лише виконувати вказівки згори, а й знаходити власну опору в Раді.
Сергій Корецький, за оцінками депутатів, справляє враження максимально стриманого й холодного в спілкуванні керівника. Він послідовно ставить завдання і домагається їх виконання, але при цьому не робить ставку на теплі особисті стосунки. Саме тому його поява вже змінила стиль роботи уряду і змусила багатьох у команді переглянути звичні підходи до взаємодії між Кабміном і парламентом.
Осінь лише починається, але вже видно, що всі три вершини українського владного трикутника входять у сезон із проблемами, які не сховати за публічними заявами про єдність.
