Райд-хейлінг дедалі менше сприймається як просто зручна альтернатива громадському транспорту чи власному авто і все більше стає частиною міської інфраструктури. На цьому тлі змінюється і сам ринок таксі: він залежить від цифрових платформ, електрифікації та інтеграції різних способів пересування в єдину систему.
Ринок виклику автомобілів уже давно перестав бути лише запасним варіантом на випадок, коли не підходить автобус або власна машина. У великих містах він стає елементом щоденної мобільності, а ключове питання тепер звучить ширше: як змінюватимуться не лише сервіси таксі, а й уся система пересування в місті.
За оцінками Statista, у 2026 році дохід світового ринку райд-хейлінгу сягне 188,6 млрд дол., а до 2030 року кількість його користувачів перевищить 2 млрд людей. Це свідчить, що майбутнє галузі пов’язане не з окремими поїздками, а з інтегрованими транспортними рішеннями.
У європейських містах таксі, каршеринг, громадський транспорт і сервіси виклику авто дедалі частіше об’єднуються в цифрові екосистеми Mobility-as-a-Service. Їхня логіка проста: пасажир отримує доступ до різних видів транспорту через одну платформу й обирає найзручніший маршрут залежно від ситуації.
Для Євросоюзу це не лише питання комфорту, а й інструмент кліматичної політики. Відповідно до Європейської зеленої угоди, викиди парникових газів потрібно скоротити на 55% до 2030 року та досягти кліматичної нейтральності до 2050-го. Без переосмислення міської мобільності це неможливо.
Про значення нових транспортних моделей говорить і європейська інноваційна спільнота EIT Urban Mobility, яка працює з мережею партнерів по всій Європі, зокрема й в Україні. У жовтні 2025 року організація запустила програму підтримки українських малих і середніх підприємств, що розвивають інновації у сфері мобільності. Серед її пріоритетів на 2026 рік — міська логістика, електрифікація транспорту, альтернативні види пального, управління даними про мобільність і зв’язок між мобільністю та здоров’ям.
Для України, яка декларує курс на вступ до ЄС, важливо формувати схоже бачення транспортної системи. Ідеться не лише про оновлення автопарків, а й про послуги, що змінюють звички пересування.
Показовим є приклад іспанської Віторії, де розвивають MaaS та екологічні моделі поїздок. Там запустили кілька пілотних проєктів, спрямованих на зменшення залежності від приватних автомобілів і на більш інклюзивну мобільність. Один із них — Karos Mobility, сервіс карпулінгу, який через додаток поєднав людей з автомобілем і без нього для поїздок спільним маршрутом. Пасажир компенсує частину витрат на пальне, а водій не отримує прибутку, але зменшує власні витрати. За перший місяць сервіс забезпечував близько 300 спільних поїздок на тиждень.
Ще один проєкт у Віторії — Digital bus. У його межах запровадили автобуси на виклик для мешканців сільських та приміських районів. Це зробило пересування доступнішим для людей із віддалених територій, особливо ввечері та вночі.
Окремої уваги заслуговує застосунок Walk15, який заохочує більше ходити пішки або їздити велосипедом. Він працює через челенджі, маршрути та систему винагород, а також показує, скільки викидів CO₂ вдалося уникнути завдяки такому вибору.
Віторія також бере участь у проєкті Connected Cities. Разом із Валенсією та іншими містами вона створює спільну платформу, де можна буде переглядати доступні види транспорту, бронювати й оплачувати поїздки, а також планувати маршрути. Подібні системи MaaS уже працюють у Берліні та Відні.
За прогнозами EIT Urban Mobility, до 2050 року майже 75% поїздок у великих містах забезпечуватимуть спільна мобільність, громадський транспорт і активні способи пересування. За таких умов роль райд-хейлінгу зміниться: він стане не окремою послугою, а частиною ширшої транспортної системи.
Ще один важливий тренд — електрифікація пасажирських перевезень. У багатьох країнах міська транспортна політика дедалі активніше підштовхує людей до відмови від особистого авто, і це змінює не лише поведінку пасажирів, а й бізнес-моделі компаній.
Усе частіше бізнес переходить від утримання службових автопарків до корпоративних ваучерів на поїздки. Це дозволяє зменшувати витрати й робити пересування співробітників гнучкішим. У цьому ж напрямку розвивається використання електромобілів.
У Каліфорнії стандарт Clean Miles Standard передбачає поступове збільшення частки електромобілів у пасажирських перевезеннях. При цьому відповідальність за виконання екологічних показників лежить не на водіях, а на цифрових платформах, з якими вони працюють. Такий підхід змушує сервіси змінювати операційні моделі: збільшувати кількість електромобілів на лінії, скорочувати холості пробіги та ефективніше використовувати транспорт.
Подібні ініціативи впроваджують Британська Колумбія, Париж і Сеул, де скорочення викидів розглядають як один із ключових інструментів досягнення кліматичних цілей.
У містах із великими заторами зростає популярність дво- та триколісного транспорту. В Індії працює сервіс Rapido, який через застосунок пропонує мототаксі, авторикші та автомобілі. У нього 25 млн клієнтів і 1,5 млн водіїв, які виконують замовлення. Компанія також активно розвиває електросегмент і впроваджує електричні авторикші зі змінними батареями.
Хоча частка авто з двигунами внутрішнього згоряння в сервісі все ще становить 73%, кількість поїздок на електромобілях зростає в середньому на 16,6% щороку. Це відбувається, зокрема, завдяки регуляторним заходам, спрямованим на скорочення викидів вуглецю.
Дані TGM Global показують, що за останній рік послугами виклику таксі користувалися 65% опитаних. При цьому 45% зверталися до таких сервісів не через термінову потребу, а заради повсякденної активності: поїздок у ресторани, клуби, на зустрічі з друзями. Таксі дедалі частіше стає не «запасним варіантом», а звичною частиною маршруту.
Якщо раніше поїздки через сервіси замовляли переважно з потреби — коли запізнюєшся, немає транспорту або треба їхати далеко, — то тепер їх дедалі частіше обирають і на короткі відстані, щоб дістатися між місцями дозвілля. Водночас громадський транспорт люди повністю не відмовляють, а просто доповнюють його замовленнями таксі.
Український ринок уже пройшов етап, коли таксі здебільшого працювало через диспетчерські служби. Сьогодні в багатьох містах основу міської мобільності становлять райд-хейлінг-сервіси, і це створює хороші умови для розвитку моделі Mobility-as-a-Service, яка стає світовим стандартом.
Втім, в Україні на найближчі роки головним завданням залишається не стільки об’єднання всіх видів транспорту в одну систему, скільки детінізація та стандартизація галузі. Саме на це спрямований законопроєкт, який обговорюється з початку 2026 року.
Разом із тим глобальні тенденції все одно впливатимуть на український ринок. Насамперед ідеться про розширення географії райд-хейлінгу. Якщо раніше такі сервіси зосереджувалися у великих містах, то тепер дедалі частіше виходять у середні та малі населені пункти.
Одним із перспективних напрямів може стати активний розвиток сервісів виклику авто в містах із населенням 30–100 тис. осіб. У багатьох із них райд-хейлінг фактично компенсує слабкі місця місцевої транспортної системи, особливо коли громадський транспорт ходить нерегулярно або припиняє роботу ввечері.
Навіть там, де люди роками замовляли поїздки через Viber або шукали водіїв безпосередньо, перехід на цифрові сервіси відбувається швидко. Щойно з’являється можливість викликати авто через застосунок, бачити маршрут і вартість поїздки, пасажири та водії охоче змінюють звичну модель поведінки.
Водночас рівень цифровізації в регіонах залишається різним, тож для частини населення телефонний дзвінок і досі зручніший за мобільний додаток. Але малі міста дедалі частіше розглядають як один із найперспективніших напрямів для зростання ринку.
