Після угоди між США та Іраном нафтовий ринок швидко змістився від побоювань дефіциту до очікувань глобального профіциту. Brent втратила весь приріст, отриманий під час війни, а фізичний ринок подає найслабші сигнали з часів пандемії Covid.
Ще менш ніж три місяці тому головний світовий нафтовий орієнтир оновлював історичні максимуми, а керівники галузі попереджали про критично низькі запаси. Тепер ситуація змінилася: відкриття Ормузької протоки та повернення заблокованих обсягів різко переінакшили баланс попиту й пропозиції.
За даними Bloomberg, через кілька тижнів після підписання меморандуму між США та Іраном на ринок почала надходити хвиля з понад 60 млн барелів, які застрягли після початку війни. Ще до формального відкриття протоки постачальники з Перської затоки вже нарощували експорт.
Саудівська Аравія та ОАЕ відвантажують нафту майже на довоєнних рівнях. Це стало можливим завдяки військовому супроводу США під час проходження через Ормуз, а також трубопроводам, що дають змогу частково обходити протоку. Додатковий тиск на ціни створює й іранська нафта, яку знову можна купувати після тимчасового послаблення санкцій США.
Збільшення пропозиції збіглося з тим, що частина покупців уже знайшла альтернативні постачання. Для світової економіки це зменшує ризик нафтового інфляційного шоку після найбільшого збою в постачаннях в історії.
Для ОПЕК, утім, це створює нову проблему. Якщо профіцит і далі тиснутиме на ціни, тема швидкого відновлення видобутку може поступитися дискусії про нові скорочення.
Citigroup прогнозує, що до кінця року Brent може подешевшати до 60 доларів за барель, адже перебої в Ормузькій протоці слабшають, а ринок знову зосереджується на надлишку пропозиції.
