За даними засекречених урядових аудитів, у 2024 році Україна могла втратити близько 1,2 млрд доларів через шахрайство, переплати та неефективне управління у сфері оборонних закупівель.
Про це повідомляє New York Times із посиланням на результати урядових перевірок за 2024 і 2025 роки. Видання наводить кілька прикладів, які, за оцінкою аудиторів, демонструють, як у системі закупівель зберігалися угоди з ненадійними постачальниками та посередниками.
Один із найпомітніших випадків пов’язаний із Павлоградським хімзаводом, який у 2024 році поставив військовим тисячі бракованих мінометних снарядів. Керівника підприємства Леоніда Шимана арештували, однак, як випливає з аудиторських матеріалів, Агентство з оборонних закупівель продовжувало працювати з ним і згодом уклало новий контракт на 280 мільйонів доларів, коли він перебував на волі під заставу у справі про корупцію.
За документами аудиту, 7 із 10 найбільших виробників зброї в Україні отримали нові контракти, попри відкриті кримінальні провадження, зриви попередніх домовленостей або затримання керівників у корупційних справах. Аудитори також вказують, що сигнали про ризики часто ігнорували, а за завищені ціни та невиконання зобов’язань рідко наставали наслідки.
Крім того, контракти отримували компанії, які не довели здатність поставити озброєння або не мали необхідних ліцензій. У звітах ідеться про 18 компаній, що уклали нові угоди після невиконання попередніх, причому 6 із них не виконали жодного контракту. Через ігнорування вигідніших пропозицій і переплату за зброю, за оцінкою аудиторів, було втрачено близько 126 мільйонів доларів.
Другий приклад стосується тендера на закупівлю ракетної артилерії на сотні мільйонів доларів. На конкурс вийшли три компанії, але за однакового походження ракет різниця була лише в ціні. Найнижчу пропозицію зробила турецька Arca Defense, запропонувавши пряму поставку із заводу. Водночас контракт дістала компанія з найвищою ціною — дочірня структура чеського холдингу Czechoslovak Group. У підсумку Україна заплатила за посередництво приблизно на 130 мільйонів доларів більше, ніж у разі прямої закупівлі.
У звітах зазначено, що жодного обґрунтування такого рішення аудитори не знайшли. Ба більше, після їхніх застережень Україна, як стверджується, розглядала й нову угоду з тією ж компанією — уже для заміни автоматів Калашникова на чеську модель під натівський калібр.
Третій приклад стосується спроби придбати ракети радянського зразка у сербського виробника. Через проросійську позицію Сербії Україна використала ланцюг посередників. Контракт уклали з українською компанією «Спецтехноекспорт», яка раніше вже мала випадки невиконання договорів. За даними аудиторів, вона також не мала сербської експортної ліцензії на ці ракети, а замість неї надала гарантійного листа від воєнної розвідки України.
Згодом «Спецтехноекспорт» підписав субпідряд із американською збройовою компанією Regulus. Тодішній міністр оборони Рустем Умєров виступав за те, щоб прибрати посередників із процесу озброєння. Він запропонував Regulus вести переговори безпосередньо з агентством держзакупівель, фактично виключивши українського посередника. У підсумку угода зірвалася, після чого держава подала позов до «Спецтехноекспорту» про стягнення штрафів і відсотків, а компанія, своєю чергою, зажадала гроші від Regulus.
Як нагадує видання, у травні Агентство з оборонних закупівель уклало рекордний контракт на далекобійні артилерійські снаряди калібру 155 мм, при цьому конкуренція дала змогу зекономити 16% від початкової суми.
