Запуск другого етапу земельного ринку для українських юридичних осіб посилив інтерес до сільгоспземлі та контролю над великими масивами. На тлі стабільнішої експортної логістики й високого попиту в центрі та на заході країни ринок увійшов у фазу помітного пожвавлення.
За даними Держгеокадастру, станом на 3 березня 2026 року від старту ринку було куплено і продано понад 1 млн га сільськогосподарських угідь. Середня ціна гектара на початок 2026 року становила 64 631 грн, або близько 1501 долара.
Додатковим чинником зростання інтересу стало вирівнювання морської логістики. За даними Ради ЄС, у березні 2026 року близько 80% експорту зерна, олійних культур і супутньої продукції проходило через Чорноморський коридор. Для аграріїв це зробило експортну модель більш передбачуваною та підвищило готовність вкладати кошти в розширення посівних площ.
Водночас земельний банк дедалі більше сприймається як дефіцитний ресурс, який складно швидко зібрати без втрат у якості. Особливо це помітно в центрі та на заході країни, де попит залишається стабільно високим.
Якщо раніше головною перевагою активу була поточна операційна дохідність, то у 2025–2026 роках на перший план виходить стратегічний контроль над якісним земельним масивом. Інвестори дивляться не лише на площу, а й на структуру активу, юридичну прозорість та інфраструктуру.
Регіональний розрив посилився
Однією з ключових рис 2025–2026 років став помітний контраст між регіонами. Активи у прифронтових областях — Чернігівській, Сумській, Харківській, Дніпропетровській і частково Миколаївській — нерідко продавалися з дисконтом або потребували значно довших переговорів.
Для частини власників продаж став вимушеним кроком. На рішення впливали обстріли, мінування, нестача робочої сили, труднощі з фінансуванням посівної та зростання логістичних витрат.
У центрі та на заході ситуація була іншою: попит залишався високим, а покупці були готові доплачувати за компактний масив, надійні договори оренди, велику частку оброблюваних площ, прогнозовану врожайність, наявність елеваторів і нижчі безпекові ризики.
Орієнтири за ціною у 2026 році
На заході вдалих угод права оренди інколи коштували до 3000 доларів за гектар. У чорноземних районах центру та заходу більшість угод укладалися в діапазоні 1500–2500 доларів за гектар. Остаточна ціна залежала від якості активу, строку оренди, структури масиву, фінансового стану компанії та наявної інфраструктури.
Для порівняння, середня ціна купівлі гектара сільгоспземлі по країні на початок 2026 року, за даними Держгеокадастру, становила близько 1501 долара.
Що визначатиме ринок у 2026–2027 роках
У найближчій перспективі на ринок землі та агроактивів в Україні впливатимуть п’ять основних чинників:
- ситуація з безпекою;
- надійність експортної логістики;
- доступність фінансування;
- динаміка світових цін на зерно й олійні культури;
- якість земельного масиву та договорів оренди.
Найвищий попит, імовірно, збережеться у відносно безпечних регіонах — на компактні масиви з прозорим власником, стабільною командою та власною інфраструктурою. Додаткову премію можуть отримати активи з елеваторами, логістикою або потенціалом виходу на переробку.
Водночас ринок не стає менш вибірковим. Покупці готові платити за якість, але не ігнорують воєнні, юридичні та операційні ризики. Тому ціна дедалі менше залежить лише від розміру масиву і дедалі більше — від готовності активу до продажу: прозорої звітності, аудиту ділянки, юридичної чистоти, зрозумілої структури власності та реалістичних цінових очікувань продавця.
