Минуло п’ять років відтоді, як таліби захопили Кабул, але Афганістан і досі залишається в складному становищі: гуманітарна криза, обмеження прав жінок, падіння доходів і спроби повернутися до міжнародних контактів тривають одночасно.
П’ять років тому рух «Талібан» увійшов до Кабула на тлі хаотичного виведення військ США, завершивши довгу й дорогоцінну війну, яка коштувала американським платникам податків 2,3 трлн дол. Сьогодні Афганістан майже зник із новинного порядку денного світу, хоча всередині країни й далі відчуваються наслідки воєн, посух і землетрусів, а мільйони людей живуть у дефіциті найнеобхіднішого.
Нині країна перебуває в більш тихій, але все ще надзвичайній фазі. Бойові дії відійшли на другий план, однак становище населення не покращилося: права громадян обмежують, жінок фактично витіснили з суспільного життя, а повернення мільйонів біженців лише посилило тиск на слабку економіку.
За оцінками ООН, половина 45-мільйонного населення потребує гуманітарної допомоги. Ситуація з базовими умовами життя залишається критичною: у 2025 році, за даними організації, 25% родин користувалися брудною водою, а 37% не мали мила.
Економіка країни помітно скоротилася і стала ще більш ізольованою, ніж до повернення талібів до влади. Зовнішня торгівля впала, імпорт зростає швидше за експорт, а торговельний дефіцит збільшується. ООН оцінює спад економіки у 2021–2024 роках у 27%. Водночас навіть статистика про зростання реального ВВП не означає поліпшення життя: населення швидко збільшується, інвестиції залишаються слабкими, а обмеження з боку влади лише посилюються.
Окремим ударом став бюджетний обвал. Останній оприлюднений талібами бюджет на 2023 рік становив 2,44 млрд дол., тоді як у 2021 році за попереднього уряду він перевищував 6 млрд дол. Виробництво в країні зростає, але не встигає за поверненням близько 6 млн афганців, яких депортували з Пакистану та Ірану.
Інфляція також тисне на бідне населення. Якщо у 2025 році середній рівень інфляції становив 3,6%, то до березня 2026 року він зріс до 7,6% через подорожчання продуктів і перебої з постачанням на тлі високого попиту.
До приходу талібів сільські господарства значною мірою трималися на вирощуванні опійного маку. США за 20 років витратили майже 9 млрд дол. на боротьбу з наркотиками, але це не дало результату і, по суті, не завадило зміцненню наркоекономіки. Після захоплення влади таліби у 2022 році заборонили вирощування маку, щоб дистанціюватися від репутації наркоторговців, і виробництво сировини для опіатів скоротилося на 95%.
Заборона боляче вдарила по фермерах і зменшила доходи галузі: якщо у 2022 році вони становили 1,36 млрд дол., то у 2023-му впали до 110 млн дол. Водночас наркоекономіка перебудувалася і частково змістилася в бік метамфетаміну.
Не менш гострою лишається проблема гуманітарної допомоги. До 2021 року майже три чверті державних витрат Афганістану покривалися за рахунок зовнішнього фінансування. Після приходу талібів допомога скоротилася, а 9 млрд дол. резервів центрального банку були заморожені. На початку 2025 року США припинили майже всі гуманітарні контракти USAID в Афганістані на суму понад 1,7 млрд дол., після чого американське фінансування практично обнулилося.
Наслідки виявилися миттєвими: понад 440 лікарень закрилися або скоротили обсяг послуг, а частка афганців без доступу до медичної допомоги зросла з 16% у 2024 році до 23% у 2025-му. Всесвітня продовольча програма також повідомила, що змушена відмовляти трьом із чотирьох дітей із гострим недоїданням. За оцінками ООН, для гуманітарних програм у країні бракує 1,42 млрд дол.
Права жінок в Афганістані за п’ять років були практично знищені. Одразу після приходу до влади таліби обіцяли їх не порушувати, але вже наступного дня заборонили дівчатам-підліткам ходити до школи. Згодом жінкам обмежили участь у громадському житті, заборонили голосно говорити на публіці та ускладнили процедуру розлучення.
Новий закон про шлюб, на думку правозахисників, легалізував домашнє насильство і жорстоке поводження з дітьми. Таку систему обмежень називають «гендерним апартеїдом». Афганістан і до цього вважався одним із найнебезпечніших місць у світі для жінок, а за неналежний одяг там досі можуть публічно стратити.
На тлі ізоляції таліби намагаються посилити зовнішні зв’язки. У 2025 році Росія офіційно визнала їхній режим, а у 2026 році сторони домовилися про військово-технічне співробітництво. Торгівля між країнами оцінюється у 500 млн дол. на рік, при цьому помітну роль відіграє Татарстан, який постачає до Афганістану КАМАЗи, нафтохімічну продукцію та розвиває культурно-освітні проєкти.
Китай пішов іншим шляхом: він установив дипломатичні відносини через послів і де-факто визнав владу талібів, зберігши при цьому юридичний простір для маневру. Пекін нарощує економічну присутність, а китайські компанії беруть участь у проєктах із видобутку нафти, міді та літію. Водночас корпорації намагаються працювати через менші структури та субпідрядників, щоб знизити санкційні ризики.
Серед ключових партнерів Афганістану також лишаються Індія та країни Центральної Азії. Таліби експортують бавовну й тропічні фрукти, а імпортують рис, цукор, пшеничне борошно та ліки. У Кабулі заявляють, що вивозять майже 250 видів товарів більш ніж у сто країн.
Триває і реалізація великих інфраструктурних проєктів, зокрема газопроводу TAPI та енергетичної ініціативи CASA-1000. Крім того, почалося будівництво каналу Кош-Тепа, який має допомогти зрошувати посушливі північні райони країни.
Самі таліби розраховують, що в майбутньому доходи від видобутку корисних копалин стануть одним із головних джерел бюджету. За їхніми оцінками, інвестиції у великі гірничодобувні проєкти можуть сягнути 8 млрд дол. На території Афганістану є значні запаси літію, міді, залізної руди та рідкісноземельних мінералів.
На цьому тлі МЗС Ісламського Емірату Афганістан навіть запропонувало Дональду Трампу відновити роботу американського посольства та повернутися до інвестицій в афганську економіку. Але поки що країні доводиться жити в умовах, де відновлення лишається лише обіцянкою, а щоденне виживання — реальністю для мільйонів людей.
