Документи й архівні матеріали дозволяють інакше поглянути на операцію, унаслідок якої в Роттердамі загинув лідер ОУН Євген Коновалець. Дослідники відтворюють деталі підготовки замаху, роль Павла Судоплатова та схему, яку радянські спецслужби використали для введення жертви в оману.
Історія вбивства Євгена Коновальця довго обростала версіями, що відводили увагу від організаторів замаху. У різний час лунали припущення про невдале перевезення вибухівки, випадкову загибель або навіть самогубство, однак архівні документи дають змогу відновити події інакше.
За даними, які наводяться в розсекречених матеріалах, підготовку операції почали завчасно. Ключову роль у ній відводили Павлу Судоплатову, якого ввели до оточення лідера ОУН. На зв’язку з ним був і агент Василь Хом’як, відомий під псевдонімами «Лебідь» і «82», який передавав відомості радянському керівництву.
У публікації також описано атмосферу довкола Коновальця: у Москві його вважали одним із найнебезпечніших противників, а прагнення до незалежної України сприймали як загрозу. Для радянських спецслужб важливо було не лише усунути лідера ОУН, а й забезпечити інформаційне прикриття операції.
Після вибуху в Роттердамі радянська та комуністична преса, як зазначають дослідники, поширювала одразу кілька пояснень того, що сталося. У публічний простір запускали різні версії, щоб відвернути увагу від причетності Москви й заплутати розслідування. На думку авторів матеріалу, таку тактику згодом не раз повторювали й в інших резонансних випадках.
Архівні свідчення також показують, як поступово вибудовували довіру між Коновальцем і людиною, яку йому підвели співробітники НКВС. Зустрічі в Берліні та Парижі, тривалі розмови й обмін інформацією стали частиною операції, що завершилася вибухом 23 травня 1938 року в центрі Роттердама.
Матеріал нагадує і про ширший контекст: для українського національного руху Коновалець залишався фігурою, навколо якої будувалася боротьба за незалежність, а для Москви — символом небезпечного опору імперській політиці.
