Після удару по Києво-Печерській лаврі в ООН заговорили про символічний сенс атаки, а в українському православ’ї знову постали питання про майбутнє парафій Московського патріархату та розвиток ПЦУ.
Влучання російського дрона в Успенський собор Києво-Печерської лаври стало темою обговорення на Радбезі ООН і спричинило нову хвилю дискусій про роль Лаври у війні. Постпред України Андрій Мельник заявив, що Москва намагається привласнити собі історію, а в Києві вважають цей удар не лише воєнним епізодом, а й атакою на кремлівський міф.
На тлі цих подій Українська правда поговорила зі священником Православної церкви України Георгієм Коваленком про те, що означає цей удар для українського православ’я, як триває перехід громад до ПЦУ та чому процес витіснення Московського патріархату з Лаври затягнувся.
Коваленко зауважив, що російська атака на Лавру показала: йдеться не про захист православ’я, а про війну проти України, яку ведуть уже багато років. На його думку, у світі цей епізод помітили, але сам удар, імовірно, не дав очікуваного для Москви результату.
Він нагадав, що частина території Лаври вже перебуває під контролем заповідника, а богослужіння ПЦУ відбуваються в ближніх печерах. Водночас на нижній території залишаються ченці Московського патріархату, а пов’язані з ним служби проходять у будівлях за межами власне монастирської частини.
Окремо священник зупинився на судових процесах навколо Лаври. На його думку, в умовах війни рішення судів мають виконуватися без зволікань, а постійні відводи, неявки та нові позови лише гальмують звільнення території.
Коваленко також прокоментував мовчання Московського патріархату після удару по Лаврі та підкреслив, що від цієї структури вже не варто чекати однозначної позиції. Він вважає, що церква дедалі більше маргіналізується і не демонструє розриву з Москвою.
Говорячи про переходи до ПЦУ, священник заявив, що процес не зупинився. Він пов’язує це з тим, що Московський патріархат намагається утримати свою аудиторію, хоча, за його словами, з цією церквою себе асоціюють лише 3–5% українців. На його думку, ПЦУ має орієнтуватися не лише на вже переконаних вірян, а й на більшість суспільства.
Коваленко переконаний, що в українському православ’ї водночас тривають два процеси: деімперіалізація та побудова власної церкви. Чим сильнішою буде ПЦУ як українська та євангельська церква, тим менше залишатиметься приводів для конфліктів довкола храмів і церковного майна, вважає він.
