Більшість справ, які НАЗК передає до суду, завершуються закриттям проваджень. Журналісти NGL.media проаналізували тисячі матеріалів і з’ясували, що найчастіше суди припиняють їх через строки давності, брак доказів або незначність порушення.
Суди закривають 52% протоколів, складених Національним агентством з питань запобігання корупції, а у справах про конфлікт інтересів цей показник сягає 90%. Ще приблизно у 5% випадків людину визнають винною, але звільняють від відповідальності.
За даними NGL.media, головні причини закриття справ — порушення строків притягнення до відповідальності, нестача доказів і незначність виявленого порушення.
Водночас із 2024 року частка виграних НАЗК справ зросла приблизно до 60%. Утім, покращення статистики пов’язане насамперед зі справами про несвоєчасну звітність політичних партій. Після відновлення наприкінці 2023 року обов’язку партій подавати квартальні звіти НАЗК активніше перевіряє саме ці порушення.
Видання зазначає, що такі справи простіше довести, ніж, наприклад, конфлікт інтересів, тому суди частіше стають на бік агентства. Минулого року на партійну звітність припадало близько 80% усіх справ, виграних НАЗК у судах.
Водночас складніші корупційні епізоди, які можуть тягнути на кримінальну відповідальність, залишаються проблемною сферою. У публікації йдеться, що в ідеалі саме НАЗК мало б першим виявляти такі випадки й передавати інформацію до НАБУ, однак на практиці це відбувається не завжди.
Щороку близько 630 тисяч українських посадовців подають декларації, і перевірити кожну вручну неможливо. Раніше НАЗК перевіряло їх з урахуванням рівня посади, але під час війни ці перевірки призупинили й відновили лише наприкінці 2023 року. Тоді ж змінився і сам підхід.
Тепер усі декларації проходять автоматизовану перевірку: дані порівнюють із державними реєстрами та базами, а у разі невідповідностей декларант отримує повідомлення. Окремі документи додатково відбирають на поглиблену перевірку, яку проводять співробітники агентства. Таких перевірок щороку — близько тисячі.
Втім, автоматизована система не охоплює всі ризики. Недоброчесний декларант може вказати лише відомості, які повністю збігаються з державними реєстрами, і тоді система не побачить порушень. Поза її контролем залишаються офшори, готівка та витрати, не внесені до баз, наприклад навчання дітей за кордоном.
Як приклад у публікації згадують колишнього міністра енергетики Германа Галущенка, якого НАБУ затримало за підозрою у відмиванні близько 12 млн доларів через офшорні компанії. Водночас його декларації проходили автоматизовану перевірку без зауважень.
У Transparency International Ukraine заявили, що за недостовірними відомостями виявляють багато порушень, а необґрунтованих активів і ознак незаконного збагачення — значно менше. Саме це, на думку організації, і є головним запитом суспільства та міжнародних партнерів.
Минулого року за підсумками моніторингу способу життя НАЗК дійшло висновку про ймовірне незаконне збагачення 94 посадовців. Для порівняння, ознаки недостовірного декларування було виявлено у 505 деклараціях.
Голова парламентського комітету з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна заявила, що питання пріоритизації перевірок неодноразово порушували у Верховній Раді, але результату поки немає. За її словами, немає сенсу щороку перевіряти сотні тисяч декларацій без ризик-орієнтованого відбору найбільш підозрілих.
Радіна також вважає, що під час повних перевірок і моніторингу способу життя НАЗК значною мірою орієнтується на правоохоронців, хоча мало б саме задавати вектор для їхньої уваги.
Частину результатів перевірок фігуранти оскаржують у судах. За даними NGL.media, у 2020–2025 роках вони подали 104 позови, з яких 88 суди задовольнили.
Окремо видання нагадує, що перевірками декларацій і моніторингом способу життя займається лише близько 10% співробітників НАЗК. Крім того, законодавство передбачає незалежний аудит агентства раз на два роки, однак за майже 10 років його провели лише один раз — за 2020–2021 роки.
