Прогнози швидкого обвалу російської економіки через санкції та великі військові витрати поки не справдилися: РФ уникає рецесії, а її модель досі спирається на війну, кредити й нафтові доходи.
Очікування, що західні санкції та зростання військових витрат швидко зламають російську економіку, за кілька років війни так і не справдилися. Росія уникнула не лише стагфляції, а й рецесії, хоча модель двошвидкісної економіки — військової та цивільної — помітно сповільнюється.
Українські економісти оцінюють ситуацію стримано: на їхню думку, Кремль зможе підтримувати нинішній темп війни щонайменше ще два роки, навіть якщо ціни на нафту знизяться. Водночас питання, чому ВВП РФ і далі зростає та чи можна довести економіку до колапсу, залишається відкритим.
У KSE Institute наголошують, що початкові очікування від санкцій були надто завищеними. Як пояснює керівниця Хабу санкційної експертизи Юлія Павицька, у політичних заявах обмеження часто виглядають максимально жорсткими, але у фінальних документах залишаються перехідні періоди та винятки, які послаблюють ефект.
Москва змогла пристосуватися до обмежень завдяки паралельному імпорту технологій і обладнання через треті країни, а також завдяки співпраці з Китаєм, Індією та іншими азійськими державами. За словами директорки з наукової роботи Growford Institute Тетяни Богдан, це дало змогу зберегти значну частину експортних доходів від енергоресурсів.
На старті великої війни ВВП Росії скоротився лише на 1,4%, а потім економіка отримала сильний імпульс від бюджетних витрат і кредитування. У 2023–2024 роках зростання становило 9,2%, однак уже у 2025-му темпи різко знизилися до 1%, а цього року очікувалося лише 0,4%. Згодом МВФ поліпшив прогноз до 1,1% завдяки високим цінам на нафту, що поки виключає технічну рецесію.
На думку Павицької, російська економіка, ймовірно, лишається на межі стагнації, але ознак швидкого переходу до рецесії поки немає. Зростання ВВП від початку війни значною мірою забезпечували фіскальне та кредитне стимулювання, насамперед військові витрати.
Із 42,9 трлн рублів витрат у 2025 році понад 16 трлн рублів, за оцінками Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру, припали на військові потреби. У січні–березні 2026 року їхня частка досягла рекордних 65% бюджетних доходів. На цьому тлі дефіцит бюджету, який до війни був профіцитним, продовжує збільшуватися.
Керівник відділу грошових ринків Growford Institute Михайло Джус вважає, що політика Центробанку РФ дозволила побудувати економіку у двох вимірах — військовому та цивільному. Банки зобов’язали видавати пільгові кредити підприємствам ВПК, а згодом кредитування поширилося і на компанії, що обслуговують війну. У результаті обсяг кредитування бізнесу майже подвоївся — з 50 трлн рублів у 2021 році до 88 трлн рублів у серпні 2026-го.
Втім, вільні виробничі потужності поступово вичерпалися, виник дефіцит робочої сили та посилилася технологічна відсталість. Це, за словами Богдан, призвело до вичерпання ефекту воєнного кейнсіанства і переходу економіки в стадію стагнації.
Промислове зростання також помітно сповільнилося: з 5,6% у 2024 році до 1,1% у 2025-му та до 0,1% у січні–липні 2026 року. При цьому весь цей приріст забезпечили виробництво зброї та військової техніки. Темпи зростання ВПК, який у Growford називають ядром російської економіки, знизилися з 20% до 3–6%.
Цивільні галузі вже просідають — зокрема нафтопереробка, металургія, виробництво будматеріалів, машин і обладнання, хімічної продукції, а також будівництво, транспорт і оптова торгівля. Інвестиції в Росії залишаються в мінусі п’ять кварталів поспіль, а за січень–червень 2026 року скоротилися на 9,9%.
Богдан вважає падіння інвестиційної активності тривожним сигналом, який свідчить про погіршення очікувань бізнесу та підвищує ймовірність рецесії. У першому кварталі 2026 року ВВП РФ знизився на 0,2%, що стало першим падінням за три роки, але в другому кварталі зріс на 1,3% завдяки несподівано високим цінам на нафту. Через це технічну рецесію Росії поки вдалося уникнути.
Нафтогазові доходи й надалі залишаються ключовим джерелом стійкості бюджету. Попри санкції, у 2025 році РФ отримала від експорту нафти та нафтопродуктів лише на 13,8% менше, ніж до початку війни. Водночас у листопаді 2025-го — лютому 2026-го надходження від продажу нафти та нафтопродуктів знизилися до 9,8–11 млрд доларів на місяць.
Це спричинило падіння нафтогазових доходів бюджету на 45% у першому кварталі, зокрема через санкції проти «Роснефти» та «Лукойла». Але подальше подорожчання нафти на тлі війни США та Ірану поліпшило експортну виручку Росії. За оцінками експертів, зміна ціни Urals на 10 доларів за барель впливає на бюджет РФ на 1–1,5% ВВП на рік.
Як зазначає Павицька, у квітні–серпні Росія додатково заробила 42,3 млрд доларів експортної виручки від сирої нафти та нафтопродуктів. Втім, ці надходження не компенсували втрати початку року: за січень–серпень нафтогазові доходи все ще були на 17% нижчими, ніж роком раніше.
На тлі падіння нафтової виручки влада посилює податкове навантаження всередині країни. У Росії вже запровадили додаткову прогресію за податком на доходи фізичних осіб і підвищили податок на прибуток, а у 2026 році ПДВ підняли на 2 в.п. — до 22%. Це має принести бюджету ще 1,2–1,4 трлн рублів.
Але й цього недостатньо для покриття військових витрат. Минулого року дефіцит федерального бюджету досяг рекордних 5,6 трлн рублів, а за перше півріччя поточного року вже становив 5,7 трлн рублів. За прогнозом Костянтина Швабія, до кінця року він може зрости до 7–7,5 трлн рублів.
Щоб закривати дірку, Кремль дедалі активніше спирається на внутрішні запозичення. До великої війни бюджет РФ був профіцитним, а нафтові надприбутки спрямовувалися до Фонду національного добробуту. Нині його ліквідна частина помітно скоротилася, а активи фонду використовують дедалі обережніше.
Не менш важливим джерелом залишаються запозичення на внутрішньому ринку. Після відходу іноземних інвесторів основними покупцями облігацій стали банки, які роблять це коштом депозитів населення. Водночас банківський сектор сам стикається з дефіцитом ліквідності, а Мінфіну все важче залучати кошти на аукціонах.
Отже, російська економіка поки зберігає стійкість завдяки поєднанню військових витрат, кредитної підтримки, податкового тиску та все ще значних доходів від нафти. Але темпи зростання помітно сповільнюються, а простір для подальшої підтримки скорочується.
