Іноземні добровольці, які служать або служили в українській армії, стикаються з проблемами під час оформлення документів, підтвердження статусу та отримання виплат. На цьому тлі в Україні вже готуються до можливих зауважень у доповіді робочої групи ООН.
Робоча група ООН із питань використання найманців у вересні 2026 року має представити звіт про залучення жителів Колумбії до збройних формувань у різних країнах, зокрема в Україні. За даними джерел у дипломатичних колах, у документі можуть бути критичні зауваження щодо умов служби іноземних добровольців.
У МЗС України повідомили, що знають про підготовку цього дослідження і звернулися до секретаріату робочої групи з проханням включити до звіту коментарі української сторони. Також відомство запропонувало експертам ООН приїхати в Україну та самостійно вивчити обставини всіх випадків.
Як розповідають співрозмовники та самі добровольці, одна з головних проблем — бюрократія. Йдеться про труднощі з підтвердженням проходження служби, отриманням посвідчення учасника бойових дій, а в разі загибелі — і про виплати родинам.
Ветеранка і журналістка Лера Бурлакова, яка працює з іноземними добровольцями, каже, що частина з них залишає Україну саме через проблеми в армії та державних структурах. За її словами, країна втрачає мотивованих бійців через «абсолютні дурниці», які важко пояснити.
Про свою історію розповів Гейтор, громадянин США з українським корінням. Він приїхав до України у 2023 році, спершу потрапив до Міжнародного легіону, а згодом разом з іншими іноземцями сформував штурмову роту Chosen Company і перейшов до 59-ї бригади. Доброволець критично оцінює підготовку: за кілька місяців навчання він випустив лише сім патронів, а необхідної зброї та боєприпасів для повноцінного тренування, за його словами, не вистачало.
Після поранення під Первомайським Гейтор два роки проходив реабілітацію. Нині він знову відновлюється у Силах оборони України, але, за його словами, не отримав повний комплект документів від попередньої бригади. Це заважає йому повернутися на службу й оформити необхідні підтвердження, зокрема посвідчення УБД.
Подібні труднощі, за словами Лери Бурлакової, виникають і в інших іноземців: дехто взагалі не отримує жодного документа, що підтверджує службу. Через це родини загиблих бійців можуть залишатися без належних виплат.
Гейтор також заявив, що частина бійців Chosen Company платила за оформлення документів під виглядом «сервісного збору» — по 25 тисяч гривень. Сам він, за його словами, платив двічі, бо йому сказали, що папери вперше «загубилися». В УП не змогли незалежно підтвердити всі деталі цієї історії, однак редакція передала 59-й бригаді імена людей, яких доброволець назвав причетними до збору грошей, і список документів бійців.
У 59-й бригаді повідомили, що отримували запити від Chosen Company, але більшість із них стосувалася нагород, а не документів. У командуванні зазначили, що з моменту виходу роти зі складу частини змінилося керівництво, тому про масштаб проблеми там дізналися лише з публікації. У бригаді пообіцяли розібратися і, якщо факти підтвердяться, передати матеріали до відповідних органів.
Видання також поспілкувалося з іншими іноземними добровольцями та правозахисниками. Серед них — Мартін із ПАР, який після початку повномасштабного вторгнення вирішив служити в ЗСУ. Спершу він був у Легіоні, потім перевівся до 42-ї бригади, а після 11 місяців служби залишив підрозділ через психологічне виснаження. Нині він намагається легально залишитися в Україні через бізнес і сподівається, що для таких, як він, з’явиться окремий механізм підтвердження служби.
Із подібними питаннями стикалися й білоруські добровольці. Олексій Лазарєв загинув на Запорізькому напрямку, і, за словами його командира, його дружині не виплатили навіть останню зарплату. Водночас юристи зазначають, що законодавство для іноземців поступово змінюється: строк служби, необхідний для отримання дозволу на імміграцію під час воєнного стану, скоротився з трьох років до одного.
За словами Лери Бурлакової та експерта «Принципу» Ігоря Косяка, ключова проблема залишається незмінною — відсутність прозорої та зрозумілої комунікації між державою та іноземними добровольцями. На це вказує і статистика Офісу військового омбудсмена: від кінця січня до початку серпня 2026 року там зареєстрували понад 300 звернень від іноземців.
