Командир бригади К-2 у складі Сил безпілотних систем Кирило Верес в інтерв’ю розповів про розвиток українських midstrike і deepstrike, роль «Старлінка» та зміни на полі бою. Також він висловився про співпрацю з військовим керівництвом і подальший тиск на Росію.
Кирило Верес, який майже рік очолює бригаду К-2 у складі Сил безпілотних систем, говорить про війну різко й без дипломатичних формулювань. За його словами, значну частину часу командир витрачає не лише на управління підрозділом, а й на пошук ресурсів, забезпечення бійців та розв’язання щоденних проблем.
У розмові з «Українською правдою» Верес пояснив, чому, на його думку, українські midstrike і deepstrike стали помітно ефективнішими. Він пов’язує це з кількома чинниками: доступом до «Старлінка», масштабуванням технологій та ослабленням ворожих ППО і РЕБ.
Комбриг зазначив, що можливості його підрозділу за останній час помітно зросли. Якщо раніше йшлося про ураження цілей на відстані приблизно 100 кілометрів, то нині, за його словами, зона роботи бригади сягає 500–600 кілометрів, включно з Кримом і Чорним морем.
Окремо Верес наголосив, що «Старлінк» залишається однією з ключових переваг українських сил. Водночас він визнав: якщо доступ до цієї системи зникне, ефективність ударів знизиться. Але це не стане критичною втратою, адже, за його словами, вже тривають нові розробки та пошук альтернатив.
Говорячи про операції в Чорному морі та Криму, Верес заявив, що удари по російській інфраструктурі й флоту вже змінили ситуацію. Він вважає, що тиск через Крим має змушувати Росію відчувати наслідки війни, а за потреби українські сили можуть діяти й на дальших напрямках.
Командир також прокоментував кадрові зміни у військовому керівництві. Він назвав Михайла Федорова найефективнішим міністром оборони, якого, за його словами, Україна коли-небудь мала, і повідомив, що його відхід загальмував і частково поставив на паузу деякі проєкти.
Про колишнього головнокомандувача Олександра Сирського Верес висловився стримано й без критики, підкресливши, що особисто не мав претензій до взаємодії з підрозділом. Про Михайла Драпатого він також відгукнувся з повагою, зауваживши, що знає його як командира і може звернутися до нього за потреби.
Загалом Верес дав зрозуміти, що вважає нинішній етап війни часом технологічної та тактичної переваги України, а подальший розвиток безпілотних підрозділів і дальніх ударів — одним із головних чинників тиску на противника.
