У США обговорюють можливе скорочення контингенту в Європі на 25–40 тисяч військових. На тлі розмов про ризики для східного флангу НАТО експерти дискутують, чи зможе Європа забезпечити власну безпеку без американської підтримки.
Вашингтон розглядає варіант зменшення військової присутності в європейських країнах приблизно на третину або навіть наполовину. Йдеться про скорочення від 25 до 40 тисяч військових за нинішнього контингенту близько 80 тисяч. Найпомітніше зміни, за даними джерел, можуть торкнутися Німеччини, Італії та Іспанії.
Якщо рішення ухвалять, це стане наймасштабнішим скороченням американської присутності в Європі від завершення холодної війни. План готує генерал Алексус Грінкевич, який одночасно очолює європейське командування США та сили НАТО в Європі. Він має запропонувати кілька сценаріїв — від помірного до найрадикальнішого.
За інформацією NBC News, серед варіантів обговорюють скорочення авіаційних, морських і сухопутних сил, а також часткове перекидання військ на східний фланг НАТО. Остаточні рекомендації мають бути готові до 6 листопада, після чого їх передадуть Дональду Трампу. На той самий період припадають проміжні вибори у США, що може бути пов’язано з внутрішньою політичною ситуацією.
Американська присутність у Європі охоплює близько 50 баз і об’єктів у 18 країнах. За даними Пентагону, у Німеччині розміщена найбільша група — близько 36 тисяч осіб. Ще приблизно 12 тисяч перебувають в Італії, понад 10 тисяч — у Великій Британії, майже 4 тисячі — в Іспанії. На східному фланзі ситуація інша: у Польщі постійно служать лише 369 американських військових, але ротаційний контингент там сягає 10 тисяч.
Військовий експерт Михайло Самусь нагадав, що саме Німеччина десятиліттями залишалася ключовою опорною точкою США в Європі. За його словами, ще під час холодної війни американські сили були гарантом безпеки континенту, а нині у Вашингтоні дедалі частіше говорять про необхідність зосередитися на власних інтересах і перекидати ресурси ближче до інших пріоритетів.
Обговорення скорочення контингенту триває не перший рік. Самусь зазначає, що США можуть бути зацікавлені у збереженні частини баз, адже вони потрібні для логістики та операцій поза межами Європи. Водночас підходи НАТО і Вашингтона розходяться: альянс дивиться на схід і оцінює ризики з боку Росії, а США дедалі частіше виходять з того, що європейці мають самі відповідати за свою оборону.
В оборонній стратегії США на 2026 рік головним суперником названо Китай, а Росію визначено як загрозу для Європи, з якою американці можуть лише допомагати впоратися союзникам. Це посилює питання про те, наскільки довго США готові зберігати нинішній рівень військової присутності на континенті.
Український аналітик Микола Бєлєсков вважає, що в Європи є ресурси для самостійної оборони, але є й серйозні прогалини. За його словами, європейські країни мають великі бюджети та сильну промисловість, однак у них дублюються системи озброєнь, а в низці критично важливих сфер вони залежать від США.
Серед таких сфер експерт назвав розвідку, далекі удари, мобільність військ і літаки-заправники. Окремою проблемою лишається супутникова інфраструктура: у Європи немає аналога Starlink, а проєкт IRIS² поки перебуває на етапі розгортання і не запрацює повноцінно найближчим часом. Крім того, у Європі відсутні власні системи протиракетної оборони рівня Aegis або THAAD, а також антибалістична ППО.
Водночас авіаційний ринок залишається для США важливим і прибутковим. Самусь наголосив, що європейські країни масово купують F-35 і Patriot, тож американська оборонна промисловість навряд чи добровільно поступиться своїми позиціями.
Окрему увагу аналітики приділяють Польщі, яка швидко нарощує армію та вже входить до числа найбільших у НАТО за чисельністю особового складу. Варшава робить ставку на збільшення збройних сил і посилення оборонної промисловості, розраховуючи в перспективі стати однією з провідних військових сил Європи.
Поки в Європі тривають дискусії про майбутнє американської присутності, питання про те, чи зможе континент захистити себе без США, залишається відкритим. Але очевидно, що можливе скорочення контингенту стало б серйозним випробуванням для всієї системи європейської безпеки.
