Після червневого перемир’я між Вашингтоном і Тегераном ситуація навколо Ормузької протоки знову загострилася: сторони відновили удари, звинуватили одна одну в зриві домовленостей і фактично повернули конфлікт до попередньої точки напруги. На тлі ескалації дорожчає нафта, а ринок знову оцінює ризики для судноплавства.
Перемир’я, підписане 17 червня після майже чотирьох місяців війни, від самого початку вважалося дуже крихким. Аналітики попереджали, що будь-яка нова хвиля насильства може зірвати угоду, і саме так зрештою і сталося: США та Іран знову обмінялися ракетно-дроновими ударами.
Однією з ключових умов червневого меморандуму було відкриття Ормузької протоки — критично важливого маршруту для світового енергоринку — і тимчасове скасування американських обмежень на експорт іранської нафти. Однак, як зазначав аналітик MS NOW Стівен Реттнер, протока так і не запрацювала повноцінно. Уже 20 червня Тегеран знову заговорив про блокаду Ормуза, пояснюючи це ударами Ізраїлю по проіранській «Хезболлі» в Лівані, але тоді танкери продовжували рух, а ціни на нафту знижувалися до довоєнних 70–72 доларів за барель.
Згодом сторони кілька разів оголошували про нові паузи та відновлення переговорів, однак ці перепочинки тривали недовго. Іран атакував судна, що йшли в обхід його територіальних вод, США відповідали ударами по військових об’єктах і повертали санкційний тиск на іранську нафту. На початку липня рух танкерів через протоку фактично зупинився.
Головна суперечка розгорнулася довкола тлумачення п’ятого пункту меморандуму. У документі сказано, що Іран має докласти всіх зусиль для забезпечення безпечного проходу торговельних суден. Тегеран бачить у цьому право контролювати коридор, а Вашингтон — зобов’язання відкрити протоку для вільного транзиту нафти, газу та інших вантажів. Представники нафтових компаній описували це формулювання як настільки розпливчасте, що воно допускає протилежні тлумачення.
За даними джерела, Іран наполягав, щоб судна йшли північним маршрутом біля його узбережжя, де їх простіше контролювати і де Тегеран міг би стягувати плату за обслуговування. США, своєю чергою, допомагали кораблям рухатися південним шляхом, ближче до Оману, під захистом своїх військових. Такий варіант помітно послаблював іранський вплив на протоку, що й стало однією з причин нового витка атак.
Додатковим чинником ескалації став розкол усередині іранської еліти. Частина керівництва, за словами колишнього американського переговорника Роберта Меллі, хоче закріпити військові успіхи дипломатією, тоді як інші вважають, що перемир’я уклали занадто рано. Про неоднорідність позицій пише і BBC: джерела видання в американській дипломатії пов’язували напад на танкер зі скрапленим газом під прапором Катару з підрозділом Корпусу вартових ісламської революції, який діє не цілком у руслі лінії верховного керівництва.
КВІР і надалі відіграє ключову роль у політичній системі Ірану та відкрито заявляє, що не поступиться контролем над протокою. У Тегерані вважають Ормуз важливим важелем тиску на США і водночас економічним ресурсом на випадок, якщо санкції залишаться чинними, а активи Ірану за кордоном будуть заморожені.
13 липня Дональд Трамп оголосив про відновлення морської блокади Ірану й заявив, що США візьмуть протоку під контроль. Він також запропонував стягувати 20% від вартості всіх вантажів як плату за безпеку, назвавши себе «хранителем Ормуза». Проте ні механізм цього рішення, ні його правову основу він не пояснив. Ініціативу одразу відкинули Міжнародна морська організація, найбільші контейнерні перевізники та союзники США в регіоні.
Уже наступного дня Трамп відмовився від ідеї зборів, заявивши, що після переговорів із лідерами Близького Сходу США зосередяться на торговельних та інвестиційних угодах із країнами Перської затоки. Водночас він додав, що протока буде відкрита для всіх суден, окрім іранських. Згодом інтенсивність бойових дій лише зросла: Кувейт і Бахрейн повідомили про перехоплення іранських дронів, а в ОАЕ заявили про ураження двох нафтових танкерів у південній частині Ормуза. Унаслідок атаки загинув громадянин Індії, ще восьмеро людей зазнали поранень, серед них шестеро індійців і двоє українців.
Ринок нафти відреагував на нову хвилю насильства різкими коливаннями. Після зниження Brent до 72 доларів за барель котирування спершу піднялися до 80 доларів, потім коливалися біля 77, а після заяв Трампа знову повернулися до рівня 80 доларів. Пізніше, на тлі нових ударів і погроз розширити атаки, Brent піднімався до 84–85 доларів, хоча це все ще помітно нижче за весняні 126 доларів за барель.
Попри майже повне зупинення танкерного потоку через Ормуз, ринок поки не впадає в паніку. Значною мірою це пов’язано з тим, що за останні місяці учасники ринку адаптувалися до нових ризиків, а світова нафтова система виявилася стійкішою, ніж очікували навесні. За оцінками Міжнародного енергетичного агентства, пом’якшити шок допомогли скорочення закупівель найбільшими імпортерами, насамперед Китаєм, а також масштабний вихід нафти зі стратегічних резервів.
Частина країн-експортерів, включно зі США та деякими державами Перської затоки, змогла перенаправити постачання в обхід Ормуза. Це вже впливає не лише на нафтовий ринок, а й на логістику загалом: DP World планує побудувати новий порт і контейнерний термінал на східному узбережжі ОАЕ, щоб зменшити залежність від протоки.
Водночас тривале протистояння несе нові ризики. Нафтотрейдери попереджають, що в країн МЕА залишається дедалі менше обсягів для екстреного вивільнення запасів, а можлива блокада інших маршрутів, зокрема Баб-ель-Мандеба, може вдарити одразу по кількох напрямах торгівлі. На цьому тлі учасники ринку дедалі частіше виходять із того, що Ормуз уже не повернеться до колишнього режиму роботи навіть після можливого нового перемир’я.