Українка, яка виїхала з країни після початку повномасштабної війни, описала чотири роки вигнання як життя між двома світами — з відчуттям провини, втратою дому та спробою зібрати себе заново.
За даними Центру економічної стратегії, на початку 2026 року за кордоном перебували 5,6 млн українських біженців, які залишили країну через війну. Більшість із них знайшли прихисток у Європі, ще близько 5% — у США.
Для одних виїзд став шансом почати все з чистого аркуша, для інших — вимушеним кроком, якого вони ніколи не прагнули. Але майже для всіх цей досвід означав життя «між» — між Україною, де тривають обстріли, і новою країною, де не завжди розуміють, що означає жити у війні.
Авторка тексту, яка цього року повернулася в Україну після чотирьох років у США, ділиться особистою історією втечі. Вона описує від’їзд як розрив із домом, звичною ідентичністю та попереднім відчуттям себе.
У 2022 році вона виїхала з Одеси на 44-й день війни, після подій у Бучі, коли, за її словами, не могла спокійно дивитися на своїх дітей і постійно думала, чи встигне їх захистити. Згодом це відчуття вона пов’язувала з провиною, соромом і внутрішньою спустошеністю.
У тексті авторка розповідає, як біженство змінює повсякденність: від втрати дому й речей до відчуття, що ти більше не належиш ані одному, ані іншому світу. Вона описує, як звичні дрібниці — квіти у вазі, одяг, домашні речі — стають спробою повернути нормальність.
Окремо вона говорить про психологічний стан людей, які пережили вимушений виїзд, і про те, як адаптація часто супроводжується тривогою, безсонням, соромом і неможливістю остаточно відпустити минуле. За її словами, з часом з’являється нова реальність, у якій треба не лише виживати, а й заново вчитися бути матір’ю, людиною та частиною нової країни.
У завершальній частині тексту авторка описує життя в Нью-Йорку, де серед різноманіття культур, звичок і стилів вона поступово вчилася дивитися на чужий простір без страху, але з постійним відчуттям, що власна історія завжди залишається з нею. Для неї це був досвід не стільки інтеграції, скільки спроби втриматися на ногах після війни.
