Українському бюджету знову бракує коштів на оборону: військові говорять про потребу в додатковому фінансуванні, а уряд шукає джерела, щоб закрити нові витрати до кінця року й на 2026 рік.
Вересень традиційно є найнапруженішим місяцем для бюджетного процесу. Саме в цей час уряд завершує підготовку головного фінансового документа на наступний рік і водночас уточнює параметри чинного бюджету. Під час великої війни цей період став ще важливішим: у ньому вирішується не лише доля бюджету наступного року, а й те, чи вистачить коштів на завершення поточного.
Уже кілька років поспіль влада змушена вносити зміни до діючого бюджету паралельно з підготовкою нового. Такі коригування обчислюються сотнями мільярдів гривень і потрібні для того, щоб держава могла виконати зобов’язання перед військовими та профінансувати оборонні закупівлі. Цього року уряд знову готує перегляд видатків: ідеться щонайменше про додаткові 300 млрд грн на оборону. Водночас запит військових значно більший — понад 1 трлн грн.
Прем’єр-міністру Сергію Корецкому дісталася вкрай складна ситуація з державними фінансами. За словами співрозмовників, він приділяє цьому питанню значну частину робочого часу й у серпні регулярно проводив наради щодо стабільності фінансування оборони — як у поточному році, так і в наступному.
Парламент лише в червні ухвалив зміни до бюджету на рекордні 1,5 трлн грн, значну частину яких спрямували на оборонні потреби. Однак цього виявилося недостатньо: військові сформували новий запит на сотні мільярдів гривень до кінця року. Червневі правки також врахували частину кредиту ЄС на 90 млрд євро в межах Ukraine Support Loan, або USL. У 2026 році Україна має отримати з цієї суми 45 млрд євро, і більшість цих коштів планують спрямувати на закупівлю озброєння.
Водночас позика не вирішила проблему виплат військовим. Ця стаття витрат продовжує зростати з року в рік, навіть без формального підвищення грошового забезпечення. Тож, попри вивільнення частини коштів для закупівлі зброї, державі все одно потрібно збільшувати видатки на грошове забезпечення та додаткові надбавки військовослужбовцям.
За оцінками Центру аналізу публічних фінансів і публічного управління Київської школи економіки, чинний бюджетний розпис Міноборони передбачає різке скорочення місячних видатків до кінця 2026 року. Якщо в серпні планували витратити 193 млрд грн, то в плані на грудень передбачено лише 36,8 млрд грн. Аналітики попереджають, що це може ускладнити фінансування ключових потреб Збройних сил, насамперед грошового забезпечення та закупівель зброї. За їхньою оцінкою, дефіцит потенційно можна покрити через зміни до бюджету на 400–450 млрд грн, однак джерела таких коштів поки невідомі.
Додаткове фінансування потрібне не лише Міноборони. У перегляді бюджету також потребують МВС, у підпорядкуванні якого перебувають Нацгвардія, Держприкордонслужба та Нацполіція, а також Служба безпеки України і Головне управління розвідки.
Влада вже не вперше стикається з необхідністю шукати ресурси на війну посеред року. Раніше такі проблеми вдавалося вирішувати, але у 2026 році ситуація виглядає значно складнішою.
Терміновість звужує і перелік можливих рішень. Підвищення податків або заходи з детінізації економіки не здатні дати сотні мільярдів гривень у найближчі місяці. Не варто розраховувати й на швидкий прихід коштів від міжнародних партнерів: погодження нових фінансових інструментів потребує часу та складних переговорів.
Тож, імовірно, уряд знову намагатиметься використати вже відпрацьований механізм. Торік Україна домовилася з Єврокомісією та іншими партнерами про спрямування частини міжнародної допомоги на оборонні потреби. Ішлося про залишки програми ERA Loans — кредиту країн G7 під заставу заморожених російських активів на 50 млрд доларів.
Тоді цей ресурс призначався для покриття цивільних видатків бюджету у 2025–2026 роках, виходячи з того, що внутрішні доходи країна спрямовує на армію. Це рішення стало важливим поворотом: воно вперше дозволило використовувати міжнародні кошти для фінансування війни. Але такий крок мав і зворотний ефект — частину фінансування, яка мала покривати дефіцит бюджету пізніше, використали завчасно. Саме це нині створює додатковий тиск на державні видатки.
Тепер уряд розраховує знову отримати міжнародне фінансування авансом, цього разу в межах USL. За словами співрозмовників, це майже єдиний реалістичний спосіб закрити додаткову потребу армії до кінця року. Якщо домовленостей досягнуть, це автоматично скоротить частину допомоги, якою можна буде покривати дефіцит бюджету у 2027 році.
Втім, успіх цих переговорів не гарантований. Позиції України за останній рік помітно ослабли: парламент уже понад рік перебуває у кризі й не може оперативно ухвалювати важливі євроінтеграційні закони, від яких залежить міжнародне фінансування. Через це накопичуються зобов’язання, а сума недоотриманих коштів зростає.
За оцінкою консорціуму громадських організацій RRR4U, якщо наприкінці 2025 року через затягування рішень Україна недоотримала 1,93 млрд євро, то до липня 2026 року цей показник зріс до 7,35 млрд євро. Окремо зазначалося, що 280 млн євро країна могла б остаточно втратити, якби президент вчасно не призначив нових суддів Вищого антикорупційного суду.
Водночас частина відповідальності за накопичення заборгованості лежить і на міжнародних партнерах. Розуміючи критичну важливість фінансування для стійкості України, вони нерідко заплющували очі на затягування реформ. Однак вимоги ЄС залишаються обов’язковими: без їхнього виконання отримати додаткові кошти неможливо.
20 серпня члени уряду обговорювали з керівництвом парламентських фракцій, як розблокувати прострочені зобов’язання держави та виконати умови, необхідні для залучення зовнішнього фінансування. Прем’єр тоді заявив, що міністри будуть особисто залучені до цього процесу.
Та проблема не лише в повільних голосуваннях. Ситуацію ускладнюють і нові корупційні скандали, які погіршують переговорні позиції влади. Зокрема, країна дізналася про спроби високопосадовців Офісу президента привласнити нерухомість у центрі столиці, а також про контроль над державним банком і використання його для легалізації 150 млн грн під час штучного збою у фінансовому моніторингу.
На цьому тлі уряду буде ще складніше переконувати партнерів пришвидшити додаткове фінансування оборони. Тож питання, де взяти гроші на армію, залишається відкритим і одним із найгостріших для влади.
