Історія Михайла Федорова — це шлях від запорізького підприємця та digital-маркетолога до одного з ключових людей у команді Володимира Зеленського. У його біографії поєдналися бізнес, політика, цифрові реформи, війна та особисті випробування.
Улітку 2018 року 27-річний Михайло Федоров приїхав до офісу «Кварталу 95» на зустріч, яка мала стосуватися просування проєкту Ze kubiki — спортивного блогу Володимира Зеленського. Федоров підготував ідеї для розвитку проєкту й одразу справив враження на Сергія Трофімова, а згодом і на самого Зеленського.
Саме тоді розмова несподівано вийшла далеко за межі реклами. Зеленський запитав, чи здатен Федоров допомогти побудувати державу, в якій усі послуги будуть доступні онлайн. Федоров відповів, що «все зможемо», хоча тоді ще не уявляв, наскільки масштабною буде ця робота.
Та зустріч стала початком багаторічної співпраці. Згодом Федоров увійшов до команди Зеленського, пройшов із ним шлях від передвиборчої кампанії до роботи у владі, а пізніше став першим в історії України міністром цифрової трансформації.
Його ім’я пов’язують із запуском «Дії», розвитком електронних документів, цифрових сервісів та окремих умов для IT-галузі. Після початку повномасштабної війни Федоров переключився на військові технології та безпілотники, а згодом обійняв посаду міністра оборони.
Водночас біографія Федорова почалася далеко від київських кабінетів. Він виріс у Василівці під Запоріжжям, де, за його словами, поруч існували вулична жорсткість, шахи, підробітки й рання самостійність. Ще в школі та студентські роки він намагався заробляти, займався дрібним бізнесом і поступово прийшов до digital-середовища.
Федоров згадує, що ще в юності зрозумів: не хоче повторювати шлях батьків, пов’язаний із державною службою. Він прагнув власної справи, вчився знаходити нестандартні рішення і мислити як людина, яка керує системою, а не просто працює в ній.
Згодом саме цей підхід зробив його помітною фігурою в команді Зеленського. Навколо Федорова сформувалася репутація реформатора й технолога, здатного швидко перебудовувати завдання під нові виклики — від цифровізації держави до рішень для армії під час війни.
Сьогодні Федоров залишається однією з найобговорюваніших постатей української влади: для одних він символ модернізації, для інших — надто незручний і самостійний політик. Але його шлях показує, як людина з регіонального бізнесу опинилася в центрі найбільших державних змін останніх років.
