Війна Росії проти України давно впливає не лише на фронт, а й на Чорне море. Атаки на цивільні судна, розливи пального, загибель дельфінів і руйнування екосистем показують, що екологічні наслідки конфлікту відчуватимуться ще багато років.
19 липня 2026 року одеський еколог і гідробіолог Владислав Балінський був на пляжі, коли почув потужний вибух. Над судном, яке перебувало приблизно за вісім кілометрів від берега, піднявся дим. Згодом пролунали ще два вибухи. Пізніше з'ясувалося, що по суховантажу Golden Leo, який вийшов з Чорноморська з вантажем кукурудзи, випустили три крилаті ракети Х-59/Х-69.
На борту перебували 18 людей. Вісім членів екіпажу евакуювали до лікарні, десятеро загинули, серед них був український лоцман. Через тиждень судно перекинулося й затонуло в Одеській затоці на глибині близько 22–24 метрів, а зерно залишилося в трюмах. Влада та науковці попереджали, що такі аварії несуть серйозні ризики для моря: пальне може забруднити поверхню води, а розкладання зерна вплине на донні екосистеми.
Балінський каже, що після цієї атаки в нього зміцнилися два висновки. Перший — російські військові ціляться не лише в судна, а й у людей, а повторні удари створюють ще більшу загрозу для рятувальників. Другий — на його думку, українські атаки на танкери тіньового флоту завдають меншої екологічної шкоди, ніж знищення цивільних суховантажів.
Еколог порівнює це з операцією «МоЛоЧКа», яку проводили Сили безпілотних систем. За його словами, більшість уражених суден після удару втрачали хід, але не тонули, а отже, не виникало масштабних розливів нафтопродуктів. Станом на середину вересня українські військові, як повідомлялося, уразили вже 285 плавзасобів російського тіньового флоту в Азовському та Чорному морях.
На думку Балінського, війна давно вийшла за межі суходолу. У море потрапляють не лише ракети й уламки дронів, а й нафтопродукти, а також міни та інші боєприпаси. Усе це змінює стан акваторії на роки вперед.
Одним із найпомітніших епізодів він називає удар по резервуарах із рослинною олією в грудні минулого року. Тоді олія потрапила в море, і вчені зафіксували пляму площею 60 км² і завдовжки 25 кілометрів. На узбережжі від Ланжерона до 16-ї станції Великого Фонтану спостерігали маслянисті сліди, а волонтери рятували птахів, вкритих липкою плівкою.
Балінський зазначає, що олія небезпечна для води не менше, ніж нафтопродукти: вона утворює плівку на поверхні, порушує газообмін і може осідати на дно, зберігаючись там довгий час. За останні два роки він нарахував щонайменше чотири аварії, які призвели до масштабного забруднення акваторії.
Ще одна проблема — мазут та інші нафтопродукти. Еколог нагадує про катастрофу російських танкерів «Волгонєфть-212» і «Волгонєфть-239» у Керченській протоці в грудні 2024 року. Тоді в море потрапили тисячі тонн мазуту. За спостереженнями Балінського, під час потепління з уламків суден знову відбувалися викиди забруднення, а течії поступово переносили їх у бік українського узбережжя.
Найболючішою екологічною катастрофою війни він вважає підрив Каховської ГЕС у червні 2023 року. Тоді в море й лимани винесло величезну кількість прісноводної живності, рослин і сміття. За словами Балінського, багато забруднень осіли на дні й досі впливають на екосистему Дніпро-Бузького лиману та прилеглих територій. Повернути ці води до попереднього стану, на його думку, вже неможливо.
Водночас через три роки після катастрофи почали відновлюватися заплави Великого Лугу, які раніше були затоплені під час створення Каховського водосховища. Нині там з'являються ліси та луки, а частина тривожних прогнозів, пов'язаних із пиловими бурями та ерозією, не справдилася.
Окремо еколог звертає увагу на дельфінів. З 2022 року в Чорному та Азовському морях, за оцінками нацпарку «Тузлівські лимани», загинули близько 100 тисяч афалін, білобочок і азовок. Причинами він називає не лише хімічне забруднення, а й акустичний вплив: вибухи та сонари заважають тваринам орієнтуватися, шукати їжу й уникати небезпеки.
Наслідки війни видно і в іншому: у морі знаходять уламки безпілотників, міни та інші боєприпаси. Після завершення бойових дій, переконаний Балінський, без попереднього розмінування очистити дно буде неможливо. А ще складніше, за його словами, дослідити те, як війна змінює ґрунти й ландшафти вздовж лінії зіткнення. Там вигорає родючий шар, порушується структура ґрунту й утворюється пил, який уже не може стати колишнім ґрунтом без участі людини.
