Ліквідація чергового шахрайського кол-центру зазвичай не знімає проблему надовго: техніку вилучають, частину людей затримують, а вже за кілька днів чи тижнів схема знову працює за іншою адресою. Матеріал пояснює, чому чинне законодавство реагує запізно і як перенести боротьбу з такими мережами на етап запобігання.
Коли правоохоронці виходять на черговий шахрайський кол-центр, новина виглядає майже однаково: вилучені комп’ютери й сервери, зібрані SIM-картки, кілька затриманих операторів. Але за короткий час з’являється новий офіс — з іншою орендою, новою технікою та тими самими сценаріями обману.
Проблема в тому, що організатор такої схеми нерідко залишається поза кадром. Він орендує приміщення, купує обладнання, налаштовує програми для автоматичних дзвінків, наймає персонал і вибудовує виведення коштів, але формально сам може нікого не обманювати й не розмовляти з жертвами телефоном. За чинними нормами переслідування зазвичай можливе лише тоді, коли вже є конкретна потерпіла особа і доведено факт шахрайства.
Саме тому правоохоронна система часто змушена чекати завершення злочину, хоча вся інфраструктура вже створена і працює. У цьому сенсі кол-центр — це не один епізод, а безперервний конвеєр, який щодня продукує нові випадки шахрайства.
Масштаб проблеми давно став системним. За даними правоохоронних органів, лише в Дніпропетровській області у 2025 році припинили роботу 69 таких кол-центрів. Офіс генерального прокурора повідомляв про близько 800 обшуків по країні з липня 2025 року та про вилучення понад 25 тисяч одиниць техніки, яку використовували для масових дзвінків. На цьому тлі НБУ фіксує зростання збитків від кібершахрайства у 2024–2025 роках на чверть.
За цими цифрами стоїть ціла індустрія з власною ієрархією: керівники, технічні фахівці, програмісти, змінні менеджери й оператори. Водночас повторне відкриття офісу для організаторів зазвичай обходиться дешевше, ніж державі — довести до кінця розслідування кожного окремого епізоду.
Досвід інших країн показує, що ставка лише на покарання після злочину працює слабко. У США застосовують STIR/SHAKEN, щоб підтверджувати справжність номера ще до з’єднання. У Великій Британії регулятор аналізує підозрілу активність конкретного номера. Австралія розподілила відповідальність між операторами, банками та державою. У Сінгапурі запровадили реєстрацію номерів для корпоративних клієнтів. В Індії діє державний реєстр легальних масових розсилок, а все незареєстроване вважається підозрілим.
Спільний принцип у цих моделях один: боротьба переноситься з етапу розслідування на етап попередження. І ключову роль у ній отримують самі оператори електронних комунікацій.
Для України пропонується дворівнева система захисту. На технічному рівні масові дзвінки мають здійснюватися лише з офіційно зареєстрованих професійних номерів юридичних осіб і ФОП — банків, страхових компаній, служб доставки, контакт-центрів і державних органів. Для звичайних номерів можуть діяти розумні обмеження на кількість дзвінків різним абонентам за певний період, а оператори зв’язку повинні автоматично відстежувати аномальну активність.
Важливо, що йдеться не про заборону звичайного спілкування. Якщо людина телефонує родичам, колегам, пацієнтам або до державної установи, це не повинно створювати додаткових бар’єрів. Під обмеження потрапляє саме масова професійна комунікація, яка за своєю природою відрізняється від приватних дзвінків.
На кримінально-правовому рівні автор пропонує доповнити законодавство двома нормами. Перша — відповідальність за організацію або утримання місць, обладнання та програмних засобів, призначених для масової комунікації з метою шахрайства. Друга — за незаконне здійснення масової комунікації з невизначеним колом абонентів із незареєстрованого номера або через обхід технічних обмежень оператора.
Суть цієї конструкції в тому, щоб реагувати не лише на результат, коли гроші вже викрадено, а й на сам процес створення інфраструктури, яка неминуче веде до шахрайства. На думку автора, саме так можна зробити боротьбу з кол-центрами ефективнішою: не тільки ловити операторів на лінії, а й позбавляти організаторів можливості швидко запускати новий офіс.