Фотограф і військовий Роман Закревський розповів про книжку, зйомку війни без «чорнухи» та про те, чому навіть під час боїв для нього важливо шукати в людях красу і світло.
Чернігівський фотограф Роман Закревський у 2023 році долучився до «Азову», щоб знімати війну так, як він це розуміє: чесно, з увагою до людей і з пошуком краси навіть у складних обставинах. Навесні він писав у Facebook, що продовжує служити світлу, а в липні в Києві презентував дебютну книжку «Я стою в довгій черзі разом з іншими військовими».
У розмові про свою роботу Закревський зазначив, що камера для нього завжди була способом пізнання світу і мовою любові. За його словами, добрі фотографії допомагають людям побачити себе по-новому, а головна сила такого кадру — у людському ставленні до того, кого знімають.
Говорячи про фронтову роботу, він підкреслив, що намагається діяти максимально чесно і не нашкодити тим, хто потрапляє в кадр. Закревський додав, що давно перестав фіксувати похмурі події та не хоче робити на них акцент, якщо це не відповідає його внутрішній позиції.
Окремо фотограф висловився про етику воєнної фотографії. Він вважає, що рішення про публікацію важких кадрів завжди залежить від контексту, а сам по собі шок не має ставати самоціллю. Водночас, на його думку, значущість таких світлин часто обговорюють лише у вузькому професійному колі.
Закревський також визнав, що нині частіше працює з текстом, коли треба передати внутрішній стан або накопичену напругу. За його словами, книжка стала для нього способом зафіксувати пережите під час війни, не тримаючи це всередині.
Наприкінці він сказав, що, якби була така можливість, волів би повернутися до життя без війни, хоча й не відмовляється від того, що зміг створити в цей час. Для нього фотографія залишається щитом і мечем, а сама професія — способом залишатися на своєму місці навіть в умовах війни.
