Набуття чинності вироком колишньому голові Верховного Суду Всеволоду Князєву не завершило цю історію повністю. Його угода зі слідством уже вплинула на справу Константина Жеваго та знову порушила питання про те, як такі домовленості змінюють українське правосуддя.
На початку липня вирок щодо колишнього голови Верховного Суду Всеволода Князєва набув законної сили. Сам Князєв готується до етапування із СІЗО до колонії, але історія на цьому не завершується: її наслідки можуть торкнутися не лише Константина Жеваго, а й усієї судової системи України.
Князєв став частиною оновленого Верховного Суду завдяки судовій реформі, яка відкрила доступ до вищої інстанції не лише кар’єрним суддям, а й адвокатам та науковцям-правникам із необхідним стажем. У 2017 році він увійшов до складу нового касаційного адміністративного суду, а 2021 року був обраний головою Верховного Суду. Тоді його сприймали як відносно прогресивного кандидата і пов’язували з очікуваннями подальшого оновлення системи.
Різкий поворот стався 15 травня 2023 року, коли Князєва затримали за підозрою в отриманні хабаря в особливо великому розмірі. За версією НАБУ і САП, йшлося приблизно про 2,7 мільйона доларів, пов’язаних із рішенням Великої Палати Верховного Суду на користь Константина Жеваго. Спір стосувався 40,19% акцій Полтавського гірничо-збагачувального комбінату.
Конфлікт навколо цього активу тривав роками. Після угоди 2002 року колишні акціонери намагалися оскаржити продаж, суди неодноразово розглядали їхні вимоги, а у 2022 році апеляційна інстанція навіть визнала договір недійсним. Проте 19 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду скасувала це рішення і залишила акції за Ferrexpo. Саме це рішення слідство вважає предметом хабаря.
Після того як справа дійшла до суду, Князєв уклав угоду зі слідством. За її умовами він отримав 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна та перерахував 1,1 мільйона гривень на потреби Збройних сил України. Для частини проросійських медіа це стало приводом говорити про слабкість і вибірковість українського правосуддя, хоча юристи вважають сам механізм угоди складнішим і багатозначним.
Адвокатка Ольга Веретильник зазначає, що невеликий строк у межах угоди може бути виправданим, якщо він допомагає швидше притягнути фігуранта до відповідальності та вивести на інших учасників схеми. На її думку, без визнання вини та співпраці процес міг би розтягнутися на роки.
Юридична радниця Transparency International Оксана Копійчук також вважає вирок справедливим з огляду на умови угоди. Вона наголошує, що суд уже отримав обвинувальний результат тут і зараз, тоді як повний розгляд без домовленості міг би затягнутися через велику кількість засідань, процесуальні маневри та ризик спливу строків.
Окреме значення, на думку керівниці юридичного відділу ЦПК Олени Щербан, мають покази Князєва проти інших суддів Великої Палати Верховного Суду. Вона вважає, що саме вони можуть стати головним суспільним ефектом угоди, адже мова йде не лише про покарання однієї людини, а й про можливість притягнути до відповідальності інших учасників імовірної схеми.
Водночас сам Князєв і надалі зобов’язаний співпрацювати зі слідством: давати покази, брати участь у засіданнях і підтверджувати свої слова іншими доказами. Якщо він порушить умови угоди, прокурор може просити суд скасувати вирок, ухвалений у такому порядку.
Не менш важливим залишається й питання Константина Жеваго. Його справу виділено в окреме провадження, а сам бізнесмен, за даними джерела, перебуває за кордоном. Українське законодавство не дозволяє автоматично визнавати винними інших фігурантів лише через те, що один із них пішов на угоду зі слідством. Тому свідчення Князєва ще мають пройти окрему перевірку і бути використані в суді.
За версією слідства, для контакту з Князєвим Жеваго залучив адвоката Олега Горецкого. Саме він, як стверджується, передавав гроші частинами та згодом пішов на угоду зі слідством. Сам Жеваго раніше заперечував знайомство з Князєвим і казав, що ніколи з ним не спілкувався.
Отже, історія Князєва стала не лише кримінальною справою проти колишнього голови Верховного Суду, а й перевіркою для всієї системи: наскільки ефективно угоди зі слідством допомагають викривати корупцію та чи здатні вони реально змінювати судову практику в Україні.
