Виробництво біометану в Україні вийшло з пілотної стадії та починає формувати експортний ринок. Для аграрних компаній це вже не теоретична тема, а проєкт із зрозумілою сировинною базою, кількома каналами доходу та довгостроковим попитом у Євросоюзі.
У 2025 році Україна почала трубопровідний експорт біометану до ЄС, а загальний обсяг поставок сягнув 11,2 млн куб. м. На цьому тлі в агропідприємств змінюється сам підхід до теми: питання вже звучить не як «чи варто входити в проєкт», а як «з чого почати і які ресурси господарства можна використати».
Чому біометан вважають перспективним ринком
Біометан — це очищений біогаз із вмістом метану 95–100 %, за властивостями він є аналогом природного газу. Його можна подавати в газорозподільну мережу, а для далеких перевезень — зріджувати.
Для аграріїв інтерес до проєкту не обмежується продажем низьковуглецевого газу. У процесі виробництва утворюється дигестат — органічне добриво, яке можна використовувати на полях і частково зменшувати витрати на мінеральні добрива.
Попит у Євросоюзі має довгостроковий характер. У межах REPowerEU ЄС поставив ціль вийти на 35 млрд куб. м біометану до 2030 року, тоді як до середини 2026 року виробництво досягло 8,2 млрд куб. м на рік. Цей розрив формує потребу в нових постачальниках, зокрема з України.
Яка економіка складається в ЄС
У 2026 році біометан у Євросоюзі продається з премією до природного газу й оцінюється в 900–1100 євро за тис. куб. м залежно від країни та сектора споживання. Українські виробники не завжди отримують таку ціну: через неузгоджені процедури сертифікації їм пропонують 700–800 євро за тис. куб. м.
Для порівняння, природний газ на TTF на початку липня 2026 року коштував 470–480 євро за тис. куб. м. Вища вартість біометану пояснюється витратами на сировину, очищення, підготовку та сертифікацію, а також його відновлюваним походженням і нижчим вуглецевим слідом.
Чому в Україні першими вийшли аграрні компанії
Головна перевага агровиробника — доступ до сировини. Без стабільної сировинної бази біометановий проєкт не зможе працювати у потрібному масштабі. В аграрних підприємств ця база часто вже є всередині власного виробництва.
Потенціал України оцінюється більш ніж у 20 млрд куб. м біометану на рік. Основу можуть становити енергетичні культури — 13,6 млрд куб. м, аграрні відходи — 5,2 млрд куб. м, а також гній худоби — 0,9 млрд куб. м.
З чого починати проєкт
- Спочатку потрібно оцінити сировинний потенціал господарства: скільки відходів і гною утворюється щороку та який обсяг можна спрямувати на переробку.
- Далі слід обрати технологічну й комерційну модель: подачу в газову мережу або виробництво Bio-LNG.
- Якщо газопровід розташований приблизно за 5 км, підключення до мережі може бути економічно виправданим. Якщо ні — залишається варіант зрідження та доставки автоцистернами.
- Окремий етап — сертифікація з першого дня. Документи ISCC або REDcert підтверджують походження газу та його вуглецеві характеристики і відкривають доступ до преміального ринку ЄС.
Для нових установок за правилами RED III потрібне скорочення викидів щонайменше на 80 % порівняно з викопним паливом. Тому значення має не лише обсяг виробництва, а й тип сировини. Біометан із гною або пташиного посліду має кращий CO₂-профіль, ніж проєкти на енергокультурах.
Як будується фінансова модель
Економіку біометанового проєкту не можна оцінювати лише через продаж газу. Зазвичай вона включає кілька джерел доходу: реалізацію біометану або Bio-LNG, використання чи продаж дигестату, а в перспективі — монетизацію BioCO₂.
Для орієнтиру можна дивитися на проєкт Vitagro зі зведення трьох біометанових заводів у західних регіонах. Він передбачає 3 млн куб. м біометану на рік за бюджету 35,9 млн дол., очікуваної внутрішньої норми дохідності 15,3–16,3 % і дисконтованого строку окупності 8–8,3 року.
Які ризики потрібно враховувати
Біометан — це не швидкий проєкт. Будівництво установки зазвичай триває 1,5–2 роки, а окупність за поточних цін може становити 7–12 років. Підсумок залежить від масштабу, доступу до сировини, моделі продажів і можливості заробляти на побічних продуктах.
Для агрокомпанії такий проєкт дає не лише додаткову виручку. Він дозволяє перетворити відходи на актив, зменшити залежність від цін на газ і добрива, а також сформувати «зелену» складову, яка дедалі частіше важлива для міжнародних покупців у межах ESG-вимог.
Які формати виходу на ринок можливі
Самостійно запускати такий проєкт складно: потрібні компетенції в газовій, технологічній та операційній сферах. На практиці частіше розглядають кілька моделей — спільне підприємство з енергокомпанією, контрактне виробництво або залучення спеціалізованого підрядника з подальшим самостійним управлінням об’єктом.
