Олександрівський напрямок тривалий час залишався закритим і майже не потрапляв у публічний простір, хоча саме там Сили оборони від початку року провели дві наступальні операції. За словами військових і командування, ці дії допомогли зірвати плани противника, повернути під контроль десятки населених пунктів і вирівняти лінію фронту на стику трьох областей.
Наприкінці квітня бійцям 80-ї бригади ДШВ повідомили про перекидання на новий «секретний» напрямок. Тоді серед можливих варіантів називали кілька ділянок фронту, але згодом стало відомо, що йдеться про Олександрівський напрямок — на стику Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей.
Цю ділянку не вважали медійною, а останніми місяцями її взагалі закрили для журналістів. Водночас саме тут під час нинішньої кампанії тривали дії, які помітно вплинули на загальну ситуацію на півдні та південному сході.
За даними військових, на Олександрівському напрямку Сили оборони провели дві наступальні операції. Перша почалася на початку року й дала змогу прорвати оборону противника, а також повернути під контроль вісім населених пунктів. Друга стартувала в травні та довго залишалася непублічною.
Один із десантників, з яким спілкувалася УП, казав, що що довше триває така операція, то складніше втримувати її темп. За його словами, загальний задум спрацював, однак сили були обмежені, а противник активно використовував інфільтрацію та намагався діяти в тилах українських підрозділів.
Згодом президент публічно повідомив про результати цих дій. У відео, оприлюдненому 12 серпня, новопризначений головнокомандувач Михайло Драпатий доповів, що з січня до серпня Сили оборони звільнили 26 сіл у трьох областях і відбили 745 квадратних кілометрів території.
На думку більшості командирів рот і батальйонів, з якими говорила УП, цю наступальну операцію можна вважати успішною. Водночас самі учасники наголошують, що її деталі, етапи та повний задум тривалий час залишалися поза кадром.
Із відповідей колишнього головнокомандувача Олександра Сирського випливає, що в другій половині 2025 року українська сторона дійшла висновку: противник готує наступ не лише на Покровському, а й на Гуляйпільському напрямку. Щоб зірвати ці плани, вирішили завдати удару на Олександрівському напрямку силами ДШВ та штурмових підрозділів за підтримки інших частин.
Сирський пояснив, що завданням було завдати противнику втрат, не дати йому розвивати наступ і водночас вирівняти лінію фронту. За його словами, удар завдавали в тил наступальній армії, змушуючи ворога перекидати сили з головного напрямку.
На практиці під «наступом на Олександрівському напрямку» ховалися дві окремі операції, які проводилися з невеликою перервою. У першій, на початку року, десантники й штурмовики рухалися північно-західніше та північно-східніше від Гуляйполя, намагаючись стиснути позиції противника з двох боків.
Для цього використовували і важку техніку, і невеликі піхотні групи. У підсумку українські підрозділи просунулися на 9–11 кілометрів углиб російських позицій. Водночас, як визнавали самі військові, реалізувати максимум плану не вдалося через брак сил.
Перша операція, за словами учасників, не лише зупинила просування противника в бік Оріхова, а й створила умови для наступного етапу. Уже під час другої операції, що стартувала 5 травня, українські сили діяли на широкій смузі фронту — понад 50 кілометрів, від району Нового Запоріжжя до Філії.
Її метою було максимально витіснити противника з Дніпропетровської області та просунутися в бік Комара і Великої Новосілки. Саме падіння Великої Новосілки раніше відкрило росіянам шлях одразу до двох сусідніх областей.
До цієї фази операції долучилися 78-ма, 79-та й 80-та бригади ДШВ. За словами одного з командирів, 95-та бригада вже зазнала значного навантаження в першій частині наступу і потребувала підсилення.
Військові, з якими говорила УП, по-різному оцінюють втрати. Одні називають їх аномально низькими, інші кажуть, що, окрім загиблих, були й зниклі безвісти, а також випадки СОЧ. Водночас кілька підрозділів безпілотних комплексів, за їхніми словами, взагалі не втратили жодного загиблого за час двох операцій.
Під час другої фази Сили оборони відновили контроль над більш ніж десятьма селами на межі Запорізької, Дніпропетровської та Донецької областей. Практично всю територію Дніпропетровської області, за винятком села Дачне, було очищено від противника.
Нині операція триває. На карті DeepState, як зазначає УП, уже видно формування великої «захищеної зони» перед Дніпропетровською областю. Якщо її вдасться втримати, це на певний час знизить ризик сухопутного просування противника, хоча від ударів КАБами регіон це не захистить.
Військові вважають, що успіху операції сприяли раптовість і підготовка піхоти. Серед чинників, які ускладнювали завдання, вони називають неправдиві дані про фактичну глибину проникнення противника, складний рельєф і чисельну перевагу росіян у дронах.
