Хвилина мовчання в Україні за короткий час перетворилася із символічного жесту на загальнонаціональний ритуал пам’яті. На тлі російських фейків і суперечок у соцмережах цей формат дедалі частіше сприймають як спосіб об’єднати людей довкола пам’яті про загиблих через війну.
У соцмережах і Telegram регулярно з’являються спроби подати хвилину мовчання як нав’язану або дратівливу практику. Проте значною мірою такі повідомлення поширюють російські акаунти, намагаючись створити видимість внутрішнього конфлікту в Україні та підживити власну пропаганду.
Водночас сам ритуал в українському контексті набув нового змісту. Після трагедії в Маріуполі 16 березня 2022 року, коли російська авіація скинула бомбу на драмтеатр, президент Володимир Зеленський запровадив загальнонаціональну хвилину мовчання щодня о 9:00. Це стало одним із перших офіційних рішень у світі, де вшанували не лише військових, а й цивільних жертв війни.
Культурологиня Катерина Даценко зазначає, що в Україні цей ритуал спирається не лише на традиції воєнного часу, а й на ширший досвід колективного вшанування пам’яті. За її словами, ідеться про поворотний момент, коли країна почала публічно згадувати всіх загиблих, незалежно від того, де і за яких обставин вони померли.
Директор Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров також наголошує, що сама практика мовчання має європейське коріння і пов’язана з поховальними обрядами. Водночас українська версія відрізняється від радянської традиції: вона будується на персональному вшануванні людей, а не на ідеологічному об’єднанні навколо абстрактного образу перемоги.
Окремий акцент на персоналізації пам’яті внесла загибла госпітальєрка та співзасновниця ГО «Вшануй» Ірина Цибух. Вона наполягала, що пам’ять має бути адресною, бо в України немає «безіменних» жертв. Ця ідея стала основою і для рекомендацій, які у 2025 році підготували ГО «Вшануй» спільно з Українським інститутом національної пам’яті та партнерами.
Сьогодні загальнонаціональну хвилину мовчання по-різному реалізують у містах і громадах. Десь звучать гімн або молитва, десь використовують звуковий відлік, а в окремих місцях на хвилину зупиняють рух або змінюють сигнали світлофорів. Закон № 4783-IX закріпив відповідальність за організацію церемонії на місцевому рівні, але залишив громадам свободу у виборі форми.
Саме ця гнучкість, на думку дослідників, і допомагає ритуалу приживатися. Важливо не лише зовнішнє дотримання хвилини мовчання, а й її сенс — зупинитися, щоб згадати конкретних людей, втрачених через російську війну. Тому для України цей ритуал стає не формальністю, а частиною нової культури пам’яті.