Серія російських ударів по ключових металургійних підприємствах України показала, що йдеться вже не про випадкові влучання, а про системне руйнування промисловості. Для галузі це означає зупинку виробництва, нові втрати робочих місць і тиск на економіку прифронтових регіонів.
17 вересня російська ракета знову влучила по «Запоріжсталі» групи «Метінвест» Ріната Ахметова. Це вже не перший удар по підприємству: лише п’ять днів тому комбінат також був під обстрілом, як і «АрселорМіттал Кривий Ріг».
В Україні наголошують, що йдеться не про випадковий вибір цілей, а про свідому спробу знищити цивільну інфраструктуру, яка дає валютну виручку, податки та робочі місця. Після серії атак найбільші підприємства гірничо-металургійного комплексу змушені зупиняти потужності та оцінювати масштаби пошкоджень.
У перші місяці великої війни металургія вже стикалася із зупинками: тоді це було пов’язано з наближенням фронту, ризиками для енергосистеми та бойовими діями, як у Маріуполі. «Запоріжсталь» у березні 2022 року вперше від часів Другої світової війни законсервувала виробництво й зупинила доменні печі, але вже у квітні відновила випуск чавуну та сталі. У наступні роки комбінат працював приблизно на 50–70% потужності.
В «АрселорМіттал Кривий Ріг» ситуація теж залишалася складною. У грудні 2022 року три ракети зруйнували сортопрокатний цех, а надалі підприємство продовжувало роботу з втратами та обмеженнями. Проте останніми місяцями російські атаки стали більш послідовними й руйнівними.
За даними, наведеними в матеріалі, перші удари по «Запоріжсталі» припали на 11 і 27 серпня. Тоді постраждали ключові енергетичні вузли та елементи гарячого циклу, після чого комбінат зупинив виплавку чавуну і сталі. Найважчим став удар у ніч на 12 вересня, коли підприємство знову обстріляли чотирма ракетами. Було пошкоджено доменний і мартенівський цехи, енергомережу та логістичну інфраструктуру.
17 вересня по комбінату знову завдали двох балістичних ударів. Пошкоджень зазнали майданчики цехів, інженерні та залізничні мережі. Тижнем раніше під обстріл потрапив і «АрселорМіттал Кривий Ріг» — уже втретє від початку повномасштабної війни. У серпні та вересні на цьому підприємстві також фіксували руйнування, а серед загиблих були працівники підрядної організації та співробітники комбінату.
Ще одним ударом по галузі стала атака на кам’янську «Каметсталь», де загинули п’ятеро людей. Крім того, було пошкоджено і Дніпровський металургійний завод, що входить до групи DCH Steel Олександра Ярославського.
У «Метінвесті» заявляють, що підприємства випускали продукцію винятково для цивільних потреб — для трубної галузі, побутової техніки, автопрому та будівельного ринку. Після втрати маріупольських заводів саме «Запоріжсталь» лишалася єдиним українським виробником плоского прокату, а «Каметсталь» випускала сортовий і фасонний метал, зокрема катанку, арматуру та рейки.
За словами компанії, з серпня по два комбінати випустили 22 балістичні ракети, із них 17 — по запорізькому підприємству. Унаслідок атак загинули 13 працівників, ще 55 людей дістали поранення. Масштаби руйнувань на «Запоріжсталі» називають критичними, а відновлення може коштувати десятки мільйонів доларів.
У компанії підкреслюють, що обидва заводи нині повністю зупинені та перебувають у режимі розбору завалів. Водночас будь-які строки відновлення поки вважають передчасними. «Це системний терор проти української промисловості та людей», — зазначив операційний директор групи «Метінвест» Олександр Мироненко.
Проблема, за оцінками компанії, не обмежується лише наслідками обстрілів. На галузь тиснуть блокада чорноморських портів, обмеження з боку ЄС, зростання залізничних тарифів і дефіцит локомотивів та вагонів. Через зупинку українських підприємств страждають і закордонні активи групи: «Каметсталь» постачала заготовку болгарському Promet Steel, а «Запоріжсталь» забезпечувала прокат для підприємства в румунських Яссах.
В «АрселорМіттал Кривий Ріг» також говорять про цивільний характер виробництва. Після останнього удару там постраждав залізоплавильний комплекс, а також допоміжні об’єкти. На підприємстві запустили план ліквідації надзвичайних ситуацій і зараз оцінюють обсяг руйнувань.
Положення комбінату й без того було важким. Після втрати частини ринку ЄС через механізм CBAM керівництво компанії навесні заявляло про можливе звільнення 3 400 працівників. Разом із підрядними організаціями підприємство забезпечувало роботою близько 18 тисяч людей. Нині виробництво сталі зупинено на час ремонту, а решта потужностей простоює або завантажена мінімально.
Аналітики називають ситуацію в металургії однією з найтяжчих криз за час незалежності України. На галузь одночасно тиснуть війна, дорога електроенергія та заблокована морська логістика. За даними GMK Center, у першому півріччі видобуток залізної руди скоротився на 18,8%, а експорт прокату — удвічі.
До повномасштабної війни частку ГМК у ВВП оцінювали в 10,3%, а до 2025 року вона знизилася до 5,5%. У «Метінвесті» вважають, що після зупинки підприємств внесок металургії в економіку нині практично нульовий. На цьому тлі в серпні випуск сталі впав на 57,3%, чавуну — на 65,6%, прокату — на 57,4% у річному вимірі.
Через скорочення власного виробництва Україна ризикує сильніше залежати від імпорту металу. За оцінкою експертів, на внутрішньому ринку вже зростає частка іноземної продукції, а вітчизняні комбінати втрачають продажі. Це може вдарити по торговельному балансу, валютних резервах і суміжних галузях, зокрема енергетиці та залізничних перевезеннях.
У регіонах, де розташовані найбільші заводи, наслідки відчуваються особливо гостро. Запоріжжя, Кривий Ріг і Кам’янське значною мірою залежать від роботи містоутворювальних підприємств. Лише у 2025 році «АрселорМіттал Кривий Ріг» сплатив 8,5 млрд грн податків, «Каметсталь» — майже 2 млрд грн, «Запоріжсталь» — близько 4 млрд грн.
Експерти вважають, що відновити печі технічно можливо, однак без надійного захисту ризики нових ударів надто високі. Тож разом із ремонтом, на їхню думку, потрібні міжнародне фінансування, розблокування логістики та переговори з ЄС щодо пом’якшення обмежень для українського металу. Без цього навіть відносне затишшя на фронті не гарантує повернення галузі до повноцінної роботи.
