Судове рішення в Україні ще не означає автоматичного повернення грошей, але після набрання чинності його можна визнати та виконати в країнах ЄС за правилами Гаазької конвенції. Успіх стягнення залежить не лише від самого рішення, а й від активів боржника та правильного пакета документів.
В українському бізнес-середовищі досі поширені два протилежні міфи. Одні вважають, що рішення українського суду за кордоном нічого не варте, тож судитися з боржником, який має майно в Європі, немає сенсу. Інші, навпаки, переконані, що після перемоги в суді гроші в ЄС повертаються майже автоматично. Насправді обидва уявлення помилкові.
Із 1 вересня 2023 року між Україною та країнами ЄС діє Гаазька конвенція 2019 року про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах. Її ратифіковано Законом № 2342-IX, і вона охоплює всі держави-члени ЄС, окрім Данії. Із липня 2025 року правила також діятимуть для Великої Британії.
Тож питання вже не в тому, чи визнають українське рішення в Європі. Важливіше інше: чи проходить саме ваше рішення фільтри Конвенції та чи залишаться у боржника активи, коли справа дійде до стягнення.
Що змінила Конвенція
Раніше визнання рішень в ЄС базувалося на двосторонніх договорах або на принципі взаємності. Через це результат залежав від конкретної країни й часто був непередбачуваним. Тепер для цивільних і комерційних справ діє єдиний механізм.
При цьому суд у країні виконання не переглядає справу по суті. Він перевіряє лише ті умови, які прямо передбачені Конвенцією. Є і часовий фільтр: стаття 16 застосовується, якщо провадження в українському суді відкрито після 1 вересня 2023 року. Якщо справа почалася раніше, діють старі механізми — національні правила або двосторонні угоди.
Які рішення визнають, а які — ні
Конвенція не гарантує виконання будь-якого рішення. Спершу перевіряють юрисдикційні підстави: зв’язок спору з Україною має відповідати переліку Конвенції. Найчастіше це випадки, коли відповідач мав в Україні звичайне місце перебування або основне місце діяльності, договір виконувався в Україні або сам відповідач погодився на український суд.
Якщо ж український суд відкрив справу лише тому, що позивач — українець, таке рішення в ЄС, найімовірніше, не визнають. Для договорів із застереженням про виключний вибір українського суду паралельно може діяти окрема Гаазька конвенція 2005 року.
Далі слід враховувати винятки. Поза межами Конвенції, зокрема, залишаються справи про банкрутство та неплатоспроможність, інтелектуальну власність, сімейні й спадкові питання, дифамацію та недоторканність приватного життя, перевезення вантажів і пасажирів, внутрішньокорпоративні спори компаній, а також арбітраж і пов’язані з ним провадження.
Окремо варто пам’ятати про забезпечувальні заходи. Постанова про арешт майна не є рішенням у розумінні Конвенції, тож кордон вона не перетне. Крім того, практика вже показала й інші межі: у червні 2025 року апеляційний суд Гааги відмовив у виконанні українського рішення проти «Газпрому», пославшись на імунітет держави.
Чому активи потрібно шукати заздалегідь
Навіть вигране рішення нічого не варте, якщо у боржника немає майна. Тому паралельно з судовим спором потрібно ще до подання позову з’ясовувати, де саме розташовані активи і наскільки вони ліквідні.
Нерухомість шукають через земельні та іпотечні реєстри. В Іспанії, наприклад, витяг про об’єкт і власника можна отримати за кілька євро. Частки в компаніях перевіряють у торговельних реєстрах: естонський реєстр відкритий онлайн, а система BRIS об’єднує корпоративні реєстри країн ЄС.
Найскладніше зі рахунками, адже банківську таємницю ніхто не скасовував. Прямого доступу до чужих рахунків у кредитора немає. Але після визнання рішення виконавець отримує додаткові інструменти: у Німеччині, наприклад, боржника можна зобов’язати розкрити своє майно, а виконавець може отримати дані про рахунки.
Корисними також бувають реєстри бенефіціарів і банкрутств. Якщо ж боржник виявиться порожньою оболонкою, це краще зрозуміти ще до подання позову.
Які документи знадобляться
Базовий пакет визначає стаття 12 Конвенції: завірена копія рішення, довідка суду про набрання ним законної сили та можливість виконання, а для заочних рішень — документи про належне повідомлення відповідача. На практиці часто додають засвідчені переклади, а іноді й апостиль.
Саме повідомлення відповідача найчастіше стає причиною відмови. Якщо людину або компанію за кордоном повідомили занадто пізно чи способом, який не давав змоги підготувати захист, рішення можуть не визнати. Для ЄС це особливо чутливе питання.
Оголошення на сайті суду — типова пастка. Іноземному відповідачу документи потрібно вручати за міжнародними правилами, а докази такого вручення краще збирати ще під час процесу, а не відновлювати потім.
Як відбувається стягнення на місці
Конвенція не створює окремого європейського арешту майна. Щоб заморозити активи, потрібно діяти за національним правом країни, де вони розташовані, і зазвичай доводити ризик їх виведення. Просити про такі заходи можна вже на етапі визнання рішення.
Водночас європейський наказ про арешт рахунків тут не допоможе: він застосовується лише до рішень судів країн ЄС.
Сама процедура визнання також проходить за місцевими правилами. В Іспанії це окреме провадження про виконуваність, у Німеччині — заява про визнання рішення виконуваним, в Естонії — процедура за місцевим процесуальним кодексом. Після цього працює звичайний національний виконавець із власними строками, витратами та чергою кредиторів.
Якщо проти боржника в країні виконання вже відкрито банкрутство, індивідуальне стягнення зазвичай зупиняється. На банкрутні справи Конвенція не поширюється.
Як може виглядати практичний маршрут
- Іспанія, нерухомість: витяг із реєстру → провадження щодо застосовності рішення → арешт і стягнення.
- Естонія, частка в компанії: перевірка реєстру → визнання рішення → арешт корпоративних прав і їх реалізація.
- Німеччина, рахунок: визнання виконуваності → дії судового виконавця → розкриття майна та даних про рахунки → арешт коштів.
В усіх країнах стартовий пакет документів буде однаковим: завірена копія рішення, довідка про виконуваність, докази повідомлення та переклади. Але далі процедури підуть окремо, за правилами кожної юрисдикції.
Головний висновок
Гаазька конвенція зробила українське судове рішення важливим активом для стягнення в ЄС. Але сама по собі вона не гарантує повернення грошей. Перемагає той, хто готує стратегію заздалегідь: перевіряє юрисдикцію, знаходить активи, правильно повідомляє відповідача та наперед рахує економіку стягнення.
Суперечку можна виграти в Україні. А от гроші вдається отримати там, де вони справді є.
