Алішер Усманов — один із найвідоміших російських мільярдерів, чиє ім’я пов’язують і з великим бізнесом, і з багаторічними контактами з Кремлем, і зі спробами пом’якшити західні санкції. На тлі війни проти України його історія знову опинилася в центрі уваги.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну під санкції США, ЄС і Великої Британії один за одним потрапили великі російські бізнесмени, які роками працювали в орбіті Кремля. Спершу вони скаржилися на життя під обмеженнями, а згодом почали домагатися виключення із санкційних списків через суди, лобізм і зв’язки в дружніх столицях. Серед тих, кому це частково вдалося, опинився й Алішер Усманов.
22 вересня ЄС, продовжуючи санкції за порушення територіальної цілісності та суверенітету України, на прохання Словаччини та, несподівано, Франції вивів Усманова з-під дії обмежень. На вимогу Люксембургу аналогічне рішення ухвалили і щодо Михайла Фрідмана. Обох вважають наближеними до Володимира Путіна олігархами.
Усманов народився 1953 року в узбецькому Чусті в сім’ї майбутнього прокурора Ташкента. У дитинстві він захопився фехтуванням, згодом увійшов до збірної СРСР і познайомився з Іриною Вінер. На початку 1970-х він навчався в МДІМВ разом із Сергієм Ястржембським і Фаттахом Шодієвим.
У 1980 році Усманова засудили до восьми років позбавлення волі за шахрайство та співучасть в отриманні хабара. За шість років його звільнили умовно-достроково, а у 2000 році Верховний суд Узбекистану реабілітував його, визнавши справу сфабрикованою. Сам бізнесмен пізніше стверджував, що став жертвою політичного конфлікту всередині узбецької еліти.
Повернувшись до бізнесу, Усманов починав із кооперативу з виробництва поліетиленових пакетів, потім займався імпортом сигарет і брав участь у створенні першого російського незалежного банку. Пізніше він увійшов до металургійного бізнесу, а разом з Андрієм Скочем та іншими партнерами зрештою створив «Металоінвест».
Саме у 1990-х Усманов закріпився як підприємець, близький до великих державних і квазідержавних активів. У різні роки він отримував контроль над медіа, телекомунікаціями та інтернет-компаніями, зокрема над «Коммерсантом», «МегаФоном» і Mail.ru. На думку критиків, частина цих угод стала можливою лише завдяки підтримці з боку верхівки влади.
Усманов також інвестував у спорт і став помітною фігурою у фехтуванні. Він очолював російську, європейську та міжнародну федерації, а згодом протягом багатьох років фактично визначав курс світового фехтування. Водночас організація значною мірою залежала від його коштів.
Після початку великої війни Усманов призупинив роботу на посаді глави міжнародної федерації фехтування, але пізніше знову повернувся до керівництва. Це рішення викликало різку критику з боку українських спортсменів і частини міжнародних функціонерів.
Історія Усманова показує, як російські олігархи намагаються поєднувати бізнес, спорт і політичний вплив, одночасно домагаючись послаблення санкційного тиску на себе.
