У Кам’яному Броді на Житомирщині Вадим Кричковський запустив бізнес на міскантусі — багаторічній культурі, що добре росте на бідних ґрунтах і підходить для виробництва біопалива.
Після зупинки фаянсового заводу у 2009 році Кам’яний Брід почав занепадати: роботи не ставало, люди виїжджали, а поля заростали чагарниками. Вадим Кричковський, який родом із цього селища, бачив це на власні очі. На той момент у нього вже був агробізнес на Вінниччині, але спроби вирощувати на батьківщині звичні культури не дали результату через піщані ґрунти.
Після невдалих експериментів із кукурудзою, житом і соняшником фермер почав шукати іншу культуру. Його зацікавив міскантус — багаторічний злак, який у країнах ЄС використовують для виробництва біопалива та як підстилку для тварин. Для нього важливіші опади, ніж якість ґрунту, а в регіоні води вистачає.
Перші 60 гектарів разом із партнером він засадив навесні 2023 року. Тепер площа плантацій уже перевищує 200 гектарів. Найдорожчою частиною старту став посадковий матеріал: одна ризома коштує близько 9 грн, а на гектар потрібно приблизно 20 тисяч саджанців. Разом із роботами закладання гектара обходиться у 200–220 тис. грн. Початкові вкладення підприємці профінансували власним коштом і до банків не зверталися.
Міскантус — це довга інвестиція. Після висадки два роки плантація майже не дає доходу, а перший урожай збирають лише з третього року. Тоді отримують близько 5 тонн з гектара, згодом урожайність зростає, а на піку, на п’ятому-шостому році, може сягати 20 тонн біомаси. За словами Кричковського, на максимумі дохідність становить 1000–1500 доларів з гектара, якщо продавати сировину.
Нині ринок цієї культури, на його думку, зростає. У Європі тонна пелет із міскантусу коштує близько 330 євро, а в Україні ціна вже наближається до цього рівня. На експорт сировину відправляють переважно у вигляді пелет, а всередині країни її продають також тюками або подрібненою прямо з поля. Серед покупців у ЄС особливо активна Польща, де діє програма переходу на опалення пелетами.
Додатковий попит створюють аграрії, яким потрібне альтернативне паливо для сушіння зерна. Багато сушарок досі працюють на дизелі й газі, але господарства поступово переводять їх на пелети. Через це попит поки що суттєво випереджає пропозицію.
Окремим напрямом для компанії стало виробництво розсади. Якщо раніше Кричковський говорив про швидке розширення площ, то тепер додає приблизно по 50 гектарів на рік, оскільки частину ресурсів спрямовано саме на саджанці. Три роки тому їх в Україні взагалі не було, а нині компанія стала першим промисловим розсадником міскантусу в країні.
Для висадки розробили спеціальну техніку в Україні, бо придатних машин у ЄС не знайшли. За правильного зберігання саджанців за температури 1 градус приживлюваність сягає 90–94 %. Збирають культуру взимку й навесні звичайною аграрною технікою, тому це не заважає жнивам інших рослин.
Одна з головних технологічних проблем — бур’яни, адже зареєстрованих гербіцидів для міскантусу немає. Компанія знайшла рішення за допомогою обприскувача з елементами ШІ, який розпізнає культуру й вносить засіб лише по бур’янах. Хвороби та шкідники майже не загрожують цій культурі.
Зараз компанія готує наступний етап — пелетний завод у Кам’яному Броді, на території колишнього фаянсового підприємства. Потужність першої лінії становитиме 2 тонни на годину. Це дасть змогу переробляти власний урожай і деревину з ділянок, які розчищають під нові плантації. Фінансування планують забезпечити за рахунок власних коштів і державного гранту.
Подальша мета — виробництво целюлози, яка потрібна для паперової та оборонної галузей. Але для цього, як наголошує Кричковський, потрібні більші обсяги сировини і нові фахівці. Нині на підприємстві працюють 36 постійних співробітників, а під час сезонних робіт до них долучаються ще до 60 людей.
Компанія також розглядає міскантус як рішення для деградованих і постраждалих від війни земель. На таких ділянках багаторічна культура може рости без постійної оранки й допомагати відновлювати ґрунт. Саме тому Кричковський подав кілька проєктів у межах програми ЄС «Горизонт Європа».
Плани підприємця лишаються масштабними: йдеться про 2–2,5 тис. гектарів, хоча строки досягнення цієї мети змістилися до 2032 року. Нині триває підготовка до висадки ще 700 гектарів у Житомирській області.
