Добрянка на Чернігівщині фактично стоїть на лінії кордону: з окремих дворів видно білоруські будинки, а в деяких місцях межа проходить просто через городи та колодязі місцевих. Після повномасштабного вторгнення селище пережило ізоляцію, допомогу з Білорусі та нові тривоги через російські дрони.
Добрянка — незвичне прикордонне селище в Чернігівській області, де державний кордон проходить майже впритул до житлових будинків, а подекуди — просто через ділянки людей. З окремих подвір’їв видно білоруську Піддобрянку, а пункт пропуску тут давно закритий.
До 2022 року мешканці часто їздили через кордон у гості та до рідні. У багатьох сім’ях є близькі в Білорусі, тож спілкування було звичною частиною життя. Тепер контакти здебільшого підтримують через інтернет.
Усе різко змінилося 24 лютого 2022 року, коли Добрянка опинилася в тилу російських військ. Трасою М-01 російські колони рухалися в бік Чернігова, а зупинити їх вдалося вже біля Великих Осняків, де стався перший бій.
Очільниця Добрянської громади Світлана Бицко каже, що тоді люди недооцінювали небезпеку. На її думку, якби подібне сталося зараз, реакція була б зовсім іншою. На початку повномасштабного вторгнення місцеві залишалися відрізаними від решти України 39 днів.
Під час окупації мешканці виживали завдяки допомозі, яку можна було отримати по той бік кордону. У Піддобрянці білоруська сторона розгорнула намети Червоного Хреста, де видавали гарячу їжу та гуманітарні набори, а також працювали медики і священник. За словами Бицко, туди щодня приходили до 300 людей.
Допомога подекуди ставала питанням життя і смерті. У критичних випадках людей з українського боку відправляли до білоруських медиків, а потім доправляли в лікарні Гомельської області. Частина пацієнтів, як зазначає керівниця громади, після лікування повернулася додому. Серед таких історій — і випадок Анастасії, якій довелося народжувати в Гомелі.
Анастасія згадує, що на дев’ятому місяці вагітності після болю в животі звернулася по допомогу через кордон. У Білорусі їй викликали швидку, оформили документи й прийняли в пологовому будинку. Згодом їй зробили кесарів розтин, а донька народилася з лівобічною пневмонією і потім потрапила до дитячої лікарні в Гомелі.
Пізніше Анастасії допомогли й із житлом, і з оплатою палати, а після повернення до Добрянки вона змогла забрати додому речі й дитину. Згодом сім’я пережила нову трагедію: її чоловік зник безвісти в районі Мар’їнки, а в 2026 році суд підтвердив його загибель.
Нині жінка живе за кордоном, займається лікуванням і адаптацією доньки та планує здобувати освіту. Вона каже, що після обстрілів поблизу дому вирішила виїхати, коли загроза для дитини стала надто великою.
У самому селищі життя не зупинилося, хоча й помітно змінилося. Люди пересуваються на велосипедах, мопедах і мотоциклах, а на центральній вулиці працюють рада, магазини та аптека. Водночас літні мешканці й досі згадують радянські часи та з теплотою говорять про Лукашенка, якого багато хто називає «батьком».
Місцева продавчиня Юля розповідає, що в перші дні вторгнення було особливо важко через нестачу продуктів і ліків. Ті, хто мав запаси, протрималися, а інші стояли в чергах за їжею та дитячими товарами в Піддобрянці.
За її словами, частина місцевих і тепер підтримує зв’язок із білоруськими знайомими та родичами, а ймовірність нового наступу з боку Білорусі багато мешканців вважають мінімальною. Водночас голова громади дивиться на ситуацію обережніше й не відкидає нових загроз.
Після деокупації в районі кордону з’явилися українські прикордонники, а білоруські намети з допомогою прибрали. Згодом у Добрянській громаді почали регулярно фіксувати російські дрони, які б’ють по підприємствах.
Це вже позначається на економіці. Один із великих платників податків скорочує працівників після ударів, а в громаді визнають, що бюджетні надходження можуть помітно зменшитися. Нині доходи формують лісова галузь, деревообробка, підприємці та інтерес аграріїв до місцевих земель.
Одне з лісопильних підприємств працює лише на експорт до Туреччини й тепер возить продукцію через Болгарію та Румунію. Втім, його подальша робота залежить від стабільного електропостачання: у разі відключень виробництво доведеться зупинити.
