Після початку повномасштабної війни в Україні сформувалося коло тем, про які багато хто не хоче говорити вголос. Йдеться про втрати, мобілізацію, ціну спротиву, а також про проблеми й приниження, що можуть існувати в армії.
Після 24 лютого 2022 року український інформаційний простір опинився під тиском війни. Багато тем, здатних викликати суперечку або послабити суспільну єдність, надовго відійшли в тінь. Згодом частина табу зникла, однак інші питання й досі викликають самоцензуру та обережність.
Серед найбільш чутливих тем — людські й матеріальні втрати, можливі територіальні поступки заради миру, складнощі мобілізації та невизначеність майбутнього в затяжній війні. Як зазначають співрозмовники видання, люди часто оминають ці питання навіть у приватних розмовах.
Політична психологиня Світлана Чунихіна пояснює, що частина обмежень пов’язана з офіційною цензурою, а частина — з внутрішньою забороною на обговорення болючих тем. За її словами, мобілізація стала однією з найконфліктніших тем, бо суспільство по-різному дивиться і на ухилення від служби, і на сам процес комплектування армії.
Ще один приклад — ставлення до ціни війни. Українці розуміють масштаб руйнувань і втрат, але точні дані про них не розкриваються. На рівні масової свідомості це також нерідко витісняється: людям психологічно складно постійно тримати в полі зору повну вартість війни.
Психоаналітик і публіцист Юрій Прохасько наголошує, що самоцензура під час війни нерідко пов’язана з інстинктом самозбереження та елементарним тактом. Людина може погоджуватися з необхідністю мобілізації, але водночас не хотіти, щоб це стосувалося її родини. Так само розмивається межа між обережністю та самообманом.
Серед табуйованих тем для військових — критика командування, питання безпеки підрозділів, випадки приниження та насильства в армії, а також нелегальні домовленості й приватні послуги для начальства. Доброволець, з яким поспілкувалися журналісти, зазначив, що відвертий коментар на такі теми легко може спричинити скандал.
На думку експертів, в українському суспільстві одночасно діють страх, звичка до мовчання та спроба захистити себе від болю й розчарування. Водночас зберігається й загальний консенсус: ціна припинення спротиву може виявитися вищою, ніж ціна продовження боротьби.
