Після важкого опалювального сезону українці побоюються нової хвилі відключень, однак перебіг наступної зими залежатиме одразу від кількох чинників: погоди, інтенсивності ударів і якості підготовки до холодів.
Опалювальний сезон 2025–2026 років став одним із найскладніших для українців за час великої війни. На ситуацію вплинули і цілеспрямовані атаки Росії на енергетику, і аномально холодна погода: зима 2026 року виявилася найморознішою з 2011-го. У певні періоди без світла, тепла та води при температурі близько -20 градусів залишалися не лише сотні тисяч, а й мільйони людей.
На цьому тлі в соцмережах і Telegram-каналах, зокрема проросійських, дедалі частіше поширюють прогнози про нібито неминучий енергетичний колапс наступної зими. Такі очікування підсилюють і заяви українських посадовців та експертів. Зокрема, президент Володимир Зеленський в інтерв'ю Sky News сказав, що «ніхто навіть не може собі уявити, якою буде зима».
Оцінити реальні ризики наступного опалювального сезону можна через три головні змінні: погоду, інтенсивність російських обстрілів і рівень підготовки енергосистеми. Ці чинники працюють не окремо, а підсилюють один одного. Самі по собі морози не означають відключень, а окремі ракетні удари не обов'язково призводять до тотального блекауту. Критична ситуація виникає тоді, коли сильний холод накладається на масштабні пошкодження інфраструктури.
За словами енергетиків і експертів, минулої зими важливу роль відіграла вчасно зведена інженерний захист. Вона частково пом'якшувала наслідки атак дронами. Водночас масштаб підготовчих робіт не відповідав рівню загрози, особливо з огляду на застосування Росією балістичних ракет, проти яких надійний захист може забезпечити лише протиракетна оборона.
Погода залишається одним із ключових факторів. Енергетики виходять із правила: кожен градус похолодання нижче сезонної норми вимагає додатково приблизно 150–200 МВт потужності. Якщо зима буде відносно м'якою, з температурою близько нуля, навантаження на систему залишиться помірним, а імпорт з ЄС буде потрібний переважно для покриття вечірніх піків.
За морозів близько -10 градусів споживання електроенергії та газу помітно зросте. Збільшиться і відбір палива з підземних сховищ. Найскладнішим варіантом стануть затяжні морози нижче -10, коли країна зазвичай виходить на пікові значення споживання. Якщо в такий період Росія проведе кілька масованих атак, диспетчерам «Укренерго» доведеться балансувати систему відключеннями.
Окреме питання — захист від ударів. Росія атакує українську енергетику майже кожну зиму від початку повномасштабної війни, і наступна, ймовірно, не стане винятком. Головним інструментом захисту залишається ППО, однак влітку 2026 року знову проявився дефіцит перехоплювачів, зокрема для відбиття балістичних цілей.
Ще у грудні 2025 року Зеленський повідомляв про нестачу ракет для окремих систем ПРО, зокрема PAC-3 для Patriot. У липні він знову говорив про цю проблему в інтерв'ю Sky News. Нині Україна намагається домовитися про додаткові постачання, а під час зустрічі з Дональдом Трампом 28 липня Зеленський просив передати в терміновому порядку 300 ракет Patriot до зими.
Не менш важливою є і підготовка інфраструктури. Хоча уряд заявляв про плани ввести понад 10 ГВт нових і відновлюваних потужностей до початку опалювального сезону, головним випробуванням залишаються «Плани стійкості». Саме вони мають забезпечити роботу тепло-, водо- та електропостачання у разі нових атак.
Із їх виконанням є помітні проблеми. За даними співрозмовників ЕП в урядових колах, у регіонах середній рівень реалізації поки не перевищує 50%. Це означає, що частину запланованих заходів не встигнуть завершити до холодів. Володимир Зеленський уже заявив, що незадоволений темпами роботи, а новопризначений прем'єр-міністр Сергій Корецький після окремої наради доручив провести ревізію, виявити прогалини та знайти способи їх усунення.
За оцінкою директора Центру досліджень енергетики Олександра Харченка, частину регіональних планів спочатку готували без достатнього технічного аналізу. У багатьох містах досі немає повного розуміння стану власних тепломереж і критичних вузлів, які потрібно резервувати насамперед. На цьому тлі громади роблять ставку на когенераційні установки та модульні котельні, але без правильного проєктування таке обладнання може не дати очікуваного ефекту в аварійній ситуації.
Фактично головний ризик сьогодні пов'язаний не з дефіцитом техніки, а з якістю підготовки. Формальне виконання планів не гарантує стабільного тепла і світла взимку. Ключовими залишаються резервування критичної інфраструктури, якісне проєктування і завершення тих проєктів, які реально можна ввести в експлуатацію до початку сезону.
Сценарії на зиму можна поділити на три. В оптимістичному варіанті планові ремонти завершать вчасно, нові потужності запустять, масованих атак не буде, а температура залишиться помірною. Тоді країна пройде зиму порівняно спокійно: можливі лише короткі або локальні відключення, переважно в пікові ранкові та вечірні години.
Базовий сценарій передбачає, що удари по енергетиці триватимуть усю зиму. Частину пошкоджень оперативно відновлюватимуть, але повністю компенсувати втрати не вдасться. Під час сильних морозів система опиниться під високим навантаженням, і для її утримання знадобляться аварійні та погодинні відключення тривалістю від 8 до 14 годин на добу в найбільш напружені дні.
Песимістичний варіант можливий у разі поєднання потужних атак і тривалих морозів на рівні -10...-15 градусів, з окремими днями до -20 і нижче. У такому разі різко зросте попит на електроенергію, а можливості генерації та передачі зменшаться. Це створює ризик масштабного блекауту, коли імпорт і розподілена генерація вже не зможуть закрити дефіцит.
Водночас експерти вважають малоймовірним найпохмуріший сценарій, за якого енергосистема буде повністю знищена. Українська енергомережа історично досить стійка, а багато об'єктів уже отримали захист першого і другого рівня. Для реалізації повного обвалу Росії довелося б одночасно зруйнувати значну частину генерації, вдарити по критичних підстанціях, зокрема пов'язаних з АЕС, і обмежити імпорт з ЄС.
Тому найбільш уразливою сферою в майбутній сезон може стати не лише електроенергія, а й теплопостачання. Особливо гостро це питання стоїть у прифронтових регіонах і в Києві, де значна частина міста залежить від великих теплогенерувальних об'єктів.
