Воєнні руйнування та зростання потреби у склінні для відбудови житла й інфраструктури загострили для України проблему залежності від імпорту листового скла. На цьому тлі в країні одночасно готують кілька великих проєктів, які мають змінити ринок.
Російські атаки лише посилили попит на скло для відновлення пошкоджених будівель, але власного виробництва листового скла за флоат-технологією в Україні досі немає. Раніше єдиним підприємством, що випускало якісну продукцію такого типу, був Лисичанський склозавод «Пролетарій», однак до згортання виробництва він прийшов ще у 2013–2014 роках.
Тоді подорожчання імпортного газу зробило продукцію неконкурентною порівняно із закордонними аналогами. Завод накопичив значні борги, зупинив лінії, а обладнання зрештою розібрали на металобрухт. Спроби частково відновити роботу після 2014 року успіху не дали: наприкінці 2015-го підприємство знову зупинилося, а через два роки його визнали банкрутом. У 2022 році виробничий майданчик зруйнувала російська артилерія.
До повномасштабної війни український ринок листового скла оцінювали у 35 млн кв. м на рік, або 4,3 млрд грн у грошовому вимірі. Понад 75% цього обсягу забезпечували поставки з Росії та Білорусі, чиї заводи утримували низьку ціну завдяки субсидіям на енергозатрати. Решту імпортували з інших країн.
Після початку великої війни Україна заблокувала поставки з держави-агресора та її співучасниці, а ринок змушений був терміново шукати нових постачальників. У 2022 році ситуацію частково врятувало падіння попиту через зупинку нового будівництва: споживання скоротилося більш ніж удвічі — до 16,8 млн кв. м. Але вже у 2023-му, коли стартували масові ремонти та програми відновлення житла, на ринку виник дефіцит.
Відтоді споживання зросло до 18–20 млн кв. м на рік і продовжує збільшуватися. Закупівельникам довелося перебудовувати логістику та переорієнтовуватися на Європейський Союз. Ключовим транзитним і імпортним хабом стала Польща, через яку йде продукція місцевих виробників, а також скло з Німеччини, Бельгії та Чехії. Додаткові поставки надходять із Туреччини, Болгарії, Румунії та Азербайджану.
Водночас білоруське скло повністю з ринку не зникло. Учасники галузі стверджують, що продукція ВАТ «Гомельскло» потрапляє в Україну через посередників у Польщі та країнах Балтії, а потім після переоформлення документів або мінімальної обробки отримує новий сертифікат походження.
Якщо в сегменті листового скла Україна виявилася майже повністю залежною від зовнішніх поставок, то ринок тарного скла виглядає інакше. Вітчизняні заводи закривають потреби виробників продуктів харчування, ліків та алкоголю, а також відправляють за кордон від 40% до 60% випуску — до ЄС, США та Великої Британії.
Голова президії асоціації «Скло України» Дмитро Олійник пов’язує посилення експорту зі скороченням внутрішнього ринку. За його словами, споживання всередині країни просіло через виїзд понад п’яти мільйонів громадян і зниження купівельної спроможності. На галузь також сильно тиснуть ціни на енергоносії, адже виробництво скла потребує великих обсягів газу та електроенергії.
Додатковою проблемою залишається сировина. Якщо пісок і вапняк в Україні видобувають, то кальциновану соду доводиться ввозити з ЄС і Туреччини — після втрати Кримського та Лисичанського содових заводів. На тлі війни ускладнилися логістика, кадрова ситуація та фінансові ризики: через мобілізацію, від’їзд людей і небезпеку неплатежів підприємства змушені підвищувати витрати й шукати надійніші ринки збуту.
За таких умов експорт до ЄС став для виробників «рятівним колом». За словами Олійника, працювати з відстрочкою платежу всередині країни стало надто ризиковано, тоді як європейський ринок дає прогнозованість і стабільну купівельну спроможність.
Саме високий попит і дефіцит внутрішнього виробництва створили на ринку віконного скла нішу на мільйони доларів. Нині в Україні розробляють три великі проєкти заводів із виробництва флоат-скла загальною потужністю 73,7 млн кв. м на рік.
Найближче до будівництва просунувся проєкт «Березань скло» компанії City One Development у Київській області. Його реалізують на території індустріального парку «Місто скла». Компанія вже підключила 10 МВт електричної потужності та готується до газифікації майбутнього підприємства. Технологічним партнером виступає китайська CTIEC, а обсяг інвестицій оцінюють у 150 млн дол. Нині компанія завершує підготовчі роботи та заливку фундаментів.
За словами керівника проєкту Олександра Лакея, завод у Березані після виходу на повну потужність зможе випускати близько 18 млн кв. м скла на рік і забезпечувати приблизно третину попиту. Він також зазначає, що головною перешкодою залишається відсутність повноцінного механізму страхування воєнних ризиків.
Ще один проєкт — NovaSklo, який будує інвестхолдинг EFI Group Ігоря Лиски у Великій Димерці Київської області. Проєктна потужність підприємства становитиме 24–26 млн кв. м на рік. Бюджет, за словами Лиски, зріс до 260 млн євро після рішення будувати власну енергогенерацію та встановити системи газоочистки й підвищення енергоефективності.
У проєкті передбачено співвідношення власного та позикового капіталу 40 до 60. Компанія планує вкласти 100 млн євро і залучити ще 160 млн євро. Тривають переговори з банками та німецьким експортно-кредитним агентством Euler Hermes. Партнерами виступають IFC і NSG (Pilkington). Запуск заводу та початок випуску товарної продукції заплановані на кінець 2028 року.
Третій проєкт — Ukrglass, який реалізує компанія «Укргласс індустрі», кінцевим бенефіціаром якої є народний депутат Олег Семінський. Підприємство планує побудувати дві виробничі лінії — у Тячеві та Городні. Загальна потужність двох печей становитиме 800 тонн скла на добу, або 24,8 млн кв. м на рік. Старт проєкту віднесено на 2030 рік через складність логістики та необхідність залучити значне фінансування.
Представники галузі вважають, що країні потрібні не лише нові виробництва, а й захист внутрішнього ринку від сірого імпорту та демпінгу. За оцінками учасників ринку, поява власного скла здатна стримати різке зростання цін під час масштабної відбудови та частково замінити імпорт, який довгий час домінував у цьому сегменті.
