Після російських ударів по складах і виробничих майданчиках українські компанії дедалі частіше стикаються не лише з фізичними втратами, а й із загрозою зриву платежів. Для таких випадків у законодавстві вже діє інструмент превентивної реструктуризації, який дає змогу зберегти робочий бізнес і не довести його до банкрутства.
Серпневі атаки по об’єктах у Київській області зруйнували не лише великі розподільчі комплекси, а й десятки орендованих складів і виробничих приміщень, де зберігався товар сотень компаній. Згодом удари дісталися й фармацевтичних складів та заводів у передмістях столиці. На слуху були лише великі бренди, однак найскладніша ситуація часто виникала у середніх і малих підприємств, які раптово втрачали виручку, сировину та можливість виконувати зобов’язання.
Типовий сценарій виглядає так: підприємство бере обладнання в лізинг і кредит, тримає товар на орендованому складі, працює за контрактами з жорсткими штрафами за зрив поставок. Після влучання ракети лінія знищена, сировина згоріла, а платежі за кредитом, лізингом і податками продовжують нараховуватися. У такій ситуації компанія може стати неплатоспроможною буквально за кілька тижнів, хоча до удару залишалася життєздатною.
Саме для таких випадків із 1 січня 2025 року в Україні працює превентивна реструктуризація. Це процедура для бізнесу, який ще можна відновити. Вона дозволяє компанії домовитися з кредиторами під контролем суду, зберегти управління у власників і отримати час на відновлення роботи.
Головна відмінність від банкрутства полягає в тому, що ініціювати процедуру може лише сам боржник, причому чекати прострочення не обов’язково. Достатньо загрози неплатоспроможності. Після відкриття процедури зупиняються штрафи та пеня, а кредитори не можуть ініціювати банкрутство чи примусово стягувати заставу протягом установленого судом строку.
План реструктуризації може передбачати відстрочку, часткове списання боргу і штрафів, обмін боргу на частку в компанії, продаж частини майна або перенесення виробництва. Окремо закон дає змогу залучати проміжне фінансування, якщо підприємству потрібні кошти на відновлення складу чи запуск нової лінії.
На практиці механізм уже використовували кілька великих підприємств, що постраждали від війни. Серед них — Харківський тракторний завод, Черкаська та Сумська ТЕЦ, а також Дарницька ТЕЦ у Києві. В одному з випадків суд скасував затверджений план, оскільки в ньому не було реального джерела погашення боргу. Це показує, що процедура працює лише тоді, коли в бізнесу є зрозумілий і виконуваний фінансовий сценарій.
Для держави така модель теж вигідніша за ліквідацію. Якщо компанія банкрутує, бюджет втрачає не лише майбутні податки, а й шанс отримати поточні платежі від діючого підприємства. Під час реструктуризації, навпаки, зберігаються робочі місця, тривають податкові надходження та з’являється можливість погасити старі зобов’язання за графіком.
Інструмент не підходить для бізнесу, який неможливо відновити. Але для підприємства, яке пережило руйнування складу, цеху чи логістичного центру, превентивна реструктуризація може стати способом пережити удар і продовжити роботу.
