Після повернення Андрія Данилевського з війни сім’я почала з продажу власного м’яса, а згодом запустила невелике крафтове виробництво копченостей. Тепер «Копчена свинка» працює офіційно, продає продукцію через інтернет, магазини та ринок і поступово розширює асортимент.
Історія «Копченої свинки» почалася як спроба родини Данилевських знайти додатковий заробіток після повернення Андрія з фронту. Спочатку подружжя вирощувало свиней і продавало м’ясо, зокрема возило його до Києва. Але з часом вони зрозуміли, що переробка може приносити більше, ніж продаж сировини.
У грудні 2024 року вони вперше закоптили м’ясо для себе, і результат їм сподобався. Так з’явилася ідея зайнятися копченостями. Проте перша спроба швидко зупинилася: у сім’ї народилася дитина, грошей не вистачило, і виробництво закрили.
Повторний запуск став можливим улітку 2025 року. Тоді Андрій Данилевський пішки пройшов із Володарки до Одеси, щоб привернути увагу до проблем військових із виплатами. За тиждень шляху йому вдалося не лише підняти тему, а й зібрати гроші на відновлення м’ясної справи. Стартовим капіталом стали 30 тис. грн.
Після цього родина підготувала документи, пройшла сертифікацію та зареєструвала крафтове виробництво. Це дало змогу офіційно продавати товар у магазинах і на ринках. Для роботи подружжя облаштувало окреме приміщення, зробило невеликий ремонт і докупило обладнання — зокрема фаршемішалку та м’ясорубку.
Використовувати м’ясо з власного господарства вони вже не могли, тому сировину почали закуповувати на м’ясокомбінаті. У «Копченій свинці» роблять ставку на натуральний склад: без хімії, лише спеції. Підприємець каже, що принципово працює з продуктом, який не соромно дати власній дитині.
Економіка виробництва тримається на сировині. М’ясо закуповують приблизно по 240 грн за кг, а після первинної обробки собівартість уже сягає 250 грн за кг, після чого до ціни додаються спеції, оболонка та електроенергія. На готову продукцію закладають націнку 30–35 %.
Водночас підприємець наголошує, що не женеться за максимальним прибутком. За його словами, 65–70 % виручки йде на собівартість, а решта стає доходом. На окремих позиціях сім’я навіть намагається стримувати ціну, розуміючи, що частина покупців бере продукти про запас.
Асортимент включає варено-копчені ковбаси, балик, підчеревину, шию, шинку, домашні ковбаси та тушонку. Ціни залежать від виду м’яса і способу приготування. Наприклад, тушонку фасують у банки по 0,5 кг, а на готовий продукт впливає і втрата ваги під час обробки: з кілограма балика, за словами підприємця, залишається близько 750 грамів.
Приготування займає час. М’ясо після маринування тримають у холодильнику 12 годин, потім коптять і ще кілька годин доводять до готовності на парі. Загалом від свіжої сировини до готового виробу може минути доба. З ковбасами процес трохи швидший, але їм теж потрібно час, щоб спеції повністю розкрилися.
Головна проблема під час продажу — ціна. Покупці часто порівнюють крафтову продукцію з дешевшою магазинною ковбасою, однак у родині наголошують, що працюють в іншому сегменті. Вони не використовують підсилювачів смаку й роблять менші партії, орієнтуючись на натуральність і якість.
Нині підприємство випускає 250–300 кг продукції на місяць без урахування тушонки. Продажі йдуть через інтернет, соцмережі, місцевий ринок і кілька магазинів. Для просування подружжя використовує Instagram, TikTok, Facebook і Telegram, а також замовляє рекламу у блогерів. Постійні клієнти вже є: хтось приїжджає по продукцію додому, хтось оформлює замовлення онлайн.
Є й додаткова послуга — копчення чужої сировини за 100 грн за кг. Так сім’я заробляє не лише на власній продукції, а й на переробці м’яса клієнтів. Серед офлайн-точок продажу — магазини у Володарці та Білій Церкві.
Нині «Копчена свинка» розвивається без грантів і коштом власних ресурсів. За рік асортимент майже подвоївся: до копчених виробів додали запечені та варені продукти, сардельки і тушонку. У планах — розширити приміщення, найняти додаткових працівників і, можливо, окремого SMM-спеціаліста.
Поки що ж більшу частину роботи родина виконує сама: закуповує м’ясо, розбирає його, маринує, коптить, фасує і продає. Ветеран каже, що бізнес тримається на сімейній команді, де в кожного є своя роль, а графік часто визначається не планами, а потребами маленької дитини.
