Перемога над Пенсійним фондом у суді ще не гарантує швидкого отримання присуджених грошей: через бюджетний механізм борг можуть повертати десятиліттями, а для частини пенсіонерів — фактично все життя.
Для українських пенсіонерів судове рішення на їхню користь нерідко стає не завершенням спору, а початком нового очікування. Людина може домогтися перерахунку пенсії та визнання боргу держави, але самі кошти за нинішнього механізму надходять дуже повільно.
Якщо заборгованість становить 150 тис. грн, а щомісяця виплачують близько 187 грн, повне погашення розтягується майже на 67 років. За боргу в 230 тис. грн строк перевищує 102 роки, а сума понад 500 тис. грн може виплачуватися більш як два століття. На практиці це означає, що рішення суду часто втрачає сенс ще за життя людини.
Проблема не обмежується окремими випадками. Станом на 2026 рік невиплачені суми за судовими рішеннями щодо пенсій сягнули близько 97 млрд грн. На цьому тлі держава в бюджеті на 2026 рік передбачила майже 294 млрд грн на підтримку Пенсійного фонду, з яких понад 251 млрд грн іде на виплати та покриття дефіциту. Це свідчить, що йдеться вже про системну заборгованість, а не про поодинокі збої.
У липні 2025 року Кабінет Міністрів ухвалив постанову № 821, якою спробував урегулювати порядок виплат за судовими рішеннями. По суті, розмір таких виплат став залежати від бюджетних асигнувань: якщо коштів не вистачало, людині перераховували не всю присуджену суму, а лише частину.
Київський окружний адміністративний суд у справі №320/51895/25 визнав цю постанову протиправною та нечинною, а Шостий апеляційний адміністративний суд залишив це рішення без змін. Але навіть після цього Пенсійний фонд, посилаючись на відсутність механізму виконання, фактично зупиняв відповідні виплати.
Згодом, 19 серпня 2026 року, Кабмін ухвалив нову постанову № 1046, яка знову прив’язала виплату перерахованих за рішеннями суду пенсій до бюджетного механізму. Формально змінився документ, але не сам принцип: швидкість виконання рішення знову залежить від того, скільки грошей держава виділить на ці цілі.
Юристи і суди вказують, що такий підхід суперечить Конституції. Стаття 129-1 закріплює обов’язковість виконання судових рішень, а стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий суд. Верховний Суд не раз наголошував, що відсутність бюджетних коштів не може бути виправданням для невиконання рішення.
Проблема впирається і в межі повноважень уряду. Постанови Кабміну є підзаконними актами і не можуть змінювати зміст закону або звужувати гарантії, закріплені Конституцією. Раніше суди вже визнавали протиправними схожі спроби врегулювати погашення пенсійних боргів підзаконними актами.
Фактично йдеться про ширше питання: чи може держава визнавати право людини на виплату, підтверджувати його судом, а потім ставити виконання в залежність від бюджету. Поки цю колізію не вирішено, для багатьох пенсіонерів виграний суд залишається лише початком довгого очікування.
