Буданів на Тернопільщині відомий далеко за межами регіону, хоча для місцевих він пов’язаний передусім не з мемами чи політикою, а з психіатричною лікарнею, старим замком і звичайним сільським життям. Репортаж показує, як тут змінилися побут, робота, пам’ять про минуле та ставлення до війни.
Назву Буданів багато хто сьогодні асоціює зовсім не з географією, а з прізвищем військового керівника. Та саме село на Тернопільщині має власну історію і давно живе своїм, далеким від столичних розмов, життям.
Місцеві жартують, що Буданів знають насамперед завдяки психіатричній лікарні. Водночас село зберегло й інші сліди минулого: тут лишилися частина старої фортеці, історичні квартали, кладовища та нагадування про часи, коли населений пункт був важливим осередком торгівлі й життя громади.
Авторка матеріалу звертає увагу і на місцеву говірку. У селі є свої особливості вимови та слова, які не завжди зрозумілі приїжджим. Для жителів це не екзотика, а щоденна мова, що ще більше відрізняє Буданів від міського ритму.
Сьогодні в селі залишилося небагато інфраструктури: працюють два магазини, а колишнє торгове життя помітно скоротилося. Колись тут було більше господарств, корів і сімейних справ, а тепер люди частіше все купують, ніж тримають велике подвір’я.
Окремий блок репортажу присвячений психоневрологічному інтернату, що діє на території колишньої лікарні. Після перепрофілювання закладу у 2022 році тут розмістили чоловіків, зокрема переселенців з інших регіонів. Медики говорять про нестачу персоналу та про те, що в частини пацієнтів додалися наслідки війни й стресу.
Не менше уваги в Буданові привертають історичні місця: старе кладовище, колишній єврейський квартал, вцілілі фрагменти замку. Ці локації нагадують, що в села складне минуле, пов’язане і з польським періодом, і з німецькою окупацією, і з радянськими практиками в медицині.
Водночас теперішнє життя тут підпорядковане вже іншим реаліям. У селі говорять про мобілізацію, про загиблих і зниклих безвісти, про жінок, які залишилися вдовами, і про те, що війна найбільше змінила повсякдення. Для місцевих події в Києві другорядні: на їхнє життя сильніше впливає саме війна.
Репортаж про Буданів показує село без прикрас і гучних символів — як місце, де історія, пам’ять, бідність, праця і війна існують поруч та формують один щоденний уклад.
