Вже до листопада українські агровиробники можуть зіткнутися з нестачею місць для зберігання зерна: за оцінкою Мінагрополітики, на елеваторах і складах не вистачатиме простору для 8–11 млн тонн урожаю. На цьому тлі фермери й трейдери дедалі активніше використовують полімерні рукави та інші тимчасові рішення.
Проблема зберігання стала особливо гострою через обмеження експорту зерна. Після ударів Росії по суднах судновласники стали обережніше заходити в українські порти, тож частина нового врожаю замість відправлення на зовнішні ринки потрапляє на склади.
У Українській зерновій асоціації вважають, що цьогорічний урожай може бути більшим за минулорічний. Прогноз щодо зернових і олійних культур підвищено до 84,6 млн тонн. Також в асоціації оцінюють, що в новому маркетинговому році можна було б вивезти до 52 млн тонн продукції.
Водночас на складах уже залишаються перехідні залишки минулого сезону. За словами керівника департаменту зберігання компанії Kernel Сергія Щербаня, ідеться приблизно про дев'ять мільйонів тонн зерна, які фермери не продали в очікуванні кращої ціни пізніше.
Оцінки вільних потужностей зберігання різняться. У галузі нагадують, що до війни вони становили близько 75 млн тонн, а частину інфраструктури було втрачено через бойові дії. Водночас останніми роками в країні будували й модернізували нові склади, зокрема металеві ангари та інші швидкі в зведенні об'єкти.
Проте навіть наявність вільних цифр у реєстрах не означає, що фермери можуть безперешкодно ними скористатися. Частина сховищ розташована в портах або в прифронтових районах, де зберігання й відвантаження врожаю обмежені. Крім того, складська логістика залежить не лише від місткості, а й від швидкості приймання, сушіння та відвантаження зерна.
Саме тому аграрії дедалі частіше звертаються до альтернатив. Серед них — зберігання в полімерних рукавах. Така технологія дає змогу розміщувати зерно окремими партіями просто на полях або на підготовлених майданчиках, а також підходить як тимчасове рішення в умовах нестабільного експорту.
Але цей спосіб має свої вимоги: потрібна спеціальна техніка, навчені працівники та постійний контроль. Рукави можуть пошкоджувати птахи й гризуни, а будь-яка пробоїна створює ризик для якості зерна. Водночас за дотримання технології врожай можна зберігати до 18 місяців.
Ще один варіант — модульні зерносховища. Вони не потребують складного фундаменту й можуть встановлюватися на асфальт, бетон або ущільнений ґрунт. Такі конструкції підходять для швидкого нарощування потужностей, хоча й не покривають потреби аграріїв повністю.
У галузі підкреслюють, що питання зберігання тепер тісно пов'язане з економікою сезону. Чим довше зерно залишається на елеваторах і складах, тим складніше втримувати контракти й ціну. Додаткові витрати на логістику та сушіння й далі тиснуть на закупівельні ціни, а фермери змушені шукати, де зберегти врожай до покращення ситуації на ринку.
