Із 7 серпня Національний банк змінив механізм операцій із тримісячними депозитними сертифікатами. Регулятор пояснює це не відмовою від чинної моделі, а підготовкою грошового ринку до майбутнього відновлення економіки та зростання попиту на довгострокове гривневе фінансування.
Із 7 серпня НБУ почав проводити за тримісячними депозитними сертифікатами процентні тендери із заздалегідь оголошеним обсягом замість повного задоволення заявок банків. У регуляторі наголошують: ідеться не про перегляд неефективного інструменту, а про поступову модернізацію операційного дизайну процентної політики.
Попередня модель була запроваджена у 2023 році в надзвичайних умовах і виконала своє завдання. Вона посилила конкуренцію банків за строкові гривневі депозити, підтримала привабливість національної валюти та покращила передачу облікової ставки у ставки за вкладами. Це допомогло втримати інфляційні та валютні очікування і зміцнити довіру до гривні.
Водночас така конструкція не створює достатніх стимулів для активної торгівлі ліквідністю між банками. Коли надлишок коштів можна розмістити в НБУ на заздалегідь відомих умовах, потреба шукати ринкові альтернативи зменшується. Тому короткострокова ставка залишається близькою до орієнтира регулятора, але сам грошовий ринок не стає глибшим і самостійнішим.
НБУ виходить із того, що в майбутньому Україні знадобляться повноцінні ринкові орієнтири вартості грошей. Вони потрібні для побудови кривої дохідності, оцінки очікувань щодо ставок, розвитку довгострокового кредитування та створення інструментів хеджування ризиків, зокрема процентних і валютних деривативів.
Окремо регулятор звертає увагу на період відновлення економіки. Україна потребуватиме масштабного імпорту обладнання, матеріалів і технологій, а також може отримати приплив приватного та офіційного капіталу. Якщо до того часу внутрішній гривневий ринок буде недостатньо розвиненим, бізнес та інвестори частіше спиратимуться на валютне фінансування і зовнішні похідні інструменти. Це може посилити доларизацію розрахунків і збільшити валютні ризики для довгострокових проєктів.
За оцінкою НБУ, створити повноцінний грошовий ринок безпосередньо перед великим припливом інвестицій практично неможливо. Для цього потрібні час, історія операцій, інфраструктура, стандартизовані правила та довіра учасників. Саме тому модернізацію починають уже зараз, а не після завершення війни.
Перший етап не має одразу перебудувати весь ринок, але він змінює логіку роботи системи: банки отримують більше стимулів самостійно керувати ліквідністю і частіше виходити на міжбанківський ринок. Водночас зв’язок доступу до інструментів НБУ з активністю банків у залученні строкових гривневих депозитів населення зберігається.
У регуляторі вважають, що нинішні зміни — лише початок ширшої еволюції операційного дизайну. Наступні кроки залежатимуть від того, як вони вплинуть на депозитні ставки, грошовий ринок, попит на гривневі активи та загальну жорсткість монетарних умов.
Зрештою НБУ прагне перейти від антикризової моделі до більш ринкової інфраструктури, у якій ціна гривневих ресурсів формується на реальних угодах, а фінансова система отримує основу для довгострокового розвитку.
