Країни ЄС дедалі активніше скуповують золото і переводять його ближче до себе, намагаючись зменшити ризики на тлі геополітичної напруги, інфляції та сумнівів у надійності США як хранителя резервів.
Останніми роками золото знову стало одним із ключових резервних активів для багатьох європейських держав. На тлі війни в Україні, зростання цін і розмов про можливу ескалацію з боку Росії центробанки ЄС дедалі частіше розглядають злитки як захист від криз, фінансових потрясінь і політичної непередбачуваності.
Одним із найпомітніших кроків стало переміщення частини резервів Нідерландів. Центральний банк країни повідомив, що у 2026 році перевіз майже 86 тонн золота зі США та Канади до Лондона, який вважають головним світовим центром торгівлі фізичним золотом. В Амстердамі пояснили це прагненням зробити резерви більш збалансованими та доступними у разі надзвичайної ситуації.
Золоті запаси Нідерландів перевищують 612 тонн. У банку наголошують, що переміщення не змінило загальний обсяг резервів, але підвищило їхню ліквідність і розподілило ризики між кількома майданчиками зберігання. Раніше, у 2014 році, країна вже повертала частину золота додому.
Подібну стратегію використовують і інші держави. Франція зберігає в себе всі свої золоті запаси, Німеччина раніше репатріювала значну частину металу з Нью-Йорка та Парижа, а в Італії та Німеччині також лунають заклики скоротити залежність від зарубіжних сховищ.
Особливу увагу привертає Польща. Її центробанк активно нарощує золоті резерви, пояснюючи це бажанням захиститися від зовнішніх шоків і можливої дестабілізації в регіоні. Станом на серпень 2026 року запаси Narodowy Bank Polski перевищили 648 тонн і вже були вищими за резерви Європейського центрального банку.
За словами президента польського центробанку Адама Глапінського, золото не несе кредитного ризику і не залежить від рішень інших держав. Варшава не приховує амбіцій довести резерви до 700 тонн і збільшити їхню вартість до 400 млрд злотих.
Аналітики водночас вважають, що мотиви таких рішень не зводяться лише до загрози війни. На попит впливають інфляція, відсоткові ставки, зростання цін на енергоносії та прагнення убезпечити резерви від можливої заморозки активів, як це сталося з резервами ЦБ РФ після початку великої війни.
Додатковим чинником стає і недовіра до США як до партнера. Європейські економісти та чиновники вказують на непередбачуваність американської політики, торговельні конфлікти та плани щодо скорочення військової присутності США в Європі.
На цьому тлі золото дорожчає і залишається одним із найбільш затребуваних захисних активів. Для ЄС це водночас і фінансова страховка, і сигнал про те, що в умовах нестабільності країни хочуть тримати стратегічні резерви ближче до себе.
Окремий ризик для Євросоюзу пов’язаний і з борговим навантаженням. Хоча сукупний борг країн ЄС нижчий за американський в абсолютних цифрах, у єврозони є слабке місце: зобов’язання розподілені між 21 країною, а ситуація у Франції дедалі більше викликає запитання.
Державний борг Франції вже досяг 119,3% ВВП і продовжує зростати, а дефіцит бюджету залишається одним із найвищих у ЄС. На цьому тлі дохідність французьких облігацій підвищується, і інвестори все уважніше дивляться не лише на розмір боргу, а й на його динаміку.
Отже, масова скупка золота в Європі виглядає не як одиничний крок, а як частина ширшої стратегії захисту від геополітичних, економічних і боргових ризиків.
