В Україні обговорюють ідею, за якої держава компенсувала б бізнесу втрати від російських ударів. Пропозиція виглядає привабливо, але на тлі дефіциту бюджету та нестабільної міжнародної підтримки вона викликає більше запитань, ніж відповідей.
Останніми тижнями тема державної підтримки бізнесу, який постраждав від російських атак, стала однією з найбільш обговорюваних. Після зустрічі прем’єр-міністра з представниками українського бізнесу пролунала думка, що збитки компаній має покривати держава.
На перший погляд, ідея виглядає логічною: бізнесу справді потрібен захист, особливо в умовах війни. Але проблема в тому, що у держави зараз немає вільних ресурсів навіть на критично важливі видатки, не кажучи вже про запуск нового великого механізму страхування.
Класична модель страхування працює за принципом спільної каси: учасники роблять внески, а постраждалі отримують компенсацію. У запропонованому варіанті весь фінансовий тягар фактично перекладається на бюджет. Саме це робить ініціативу вкрай складною для реалізації.
Україна входить у період високих бюджетних ризиків. Із очікуваних цього року 51 млрд доларів міжнародної допомоги надійшло близько 20 млрд. Станом на середину вересня країна розраховує ще на 31 млрд доларів, однак немає гарантії, що ці кошти надійдуть у повному обсязі.
На цьому тлі розмова про створення окремого страхового фонду виглядає радше ілюзією, ніж практичним рішенням. Бюджет і без того з великими труднощами покриває базові потреби.
Паралельно обговорюють ідею підвищити ПДВ з 20% до 21%. Це подається як невелика зміна, яка нібито дасть змогу знайти кошти й для страхових виплат. Однак таке рішення зачепить не лише бізнес, а й кожного споживача.
ПДВ закладається у кінцеву вартість товарів і послуг, тому зростання ставки неминуче позначиться на цінах у магазинах, онлайн-покупках та сфері послуг. Формально йдеться лише про один відсотковий пункт, але на практиці це може спричинити помітний ціновий стрибок і прискорення інфляції.
У матеріалі також наголошується, що підвищення ПДВ, ймовірно, все одно доведеться розглядати. Але не заради страхування бізнесу, а задля фінансування оборони. Війна триває, потреби армії зростають, а не всі оборонні програми вдається закривати в повному обсязі.
Отже, держава опинилася перед неприємним вибором: бізнесу потрібна підтримка, армії — гроші, населенню — захист від інфляції, а бюджетних ресурсів не вистачає ні на один із цих напрямів у достатньому обсязі.
Водночас є крок, який влада може зробити навіть без додаткових витрат. Йдеться про скорочення адміністративного тиску на бізнес. Не про точкові спрощення, а про глибше очищення регуляторного середовища.
- це зменшить час, який підприємці витрачають на бюрократію;
- скоротить витрати на виконання зайвих вимог;
- знизить корупційні ризики.
Такий крок не замінить страхування і не компенсує втрати від ударів, але стане реальною підтримкою, яка не потребуватиме нових витрат із бюджету. У нинішніх умовах саме це виглядає найпрактичнішим варіантом.
Україна зараз стоїть перед кількома складними завданнями одночасно. Допомогти бізнесу хочеться, але грошей немає. Стримати інфляцію потрібно, але для цього може знадобитися підвищення ПДВ. Забезпечити армію необхідно, але міжнародна допомога надходить нерівномірно.
У цій ситуації державне страхування бізнесу виглядає радше небезпечною ілюзією, ніж робочим інструментом. Більш реалістичний шлях — чесно розставляти пріоритети та прибирати зайві бар’єри для підприємців. Це не дасть миттєвого ефекту у вигляді мільярдів, але дозволить бізнесу працювати, а отже — сплачувати податки, зберігати робочі місця та підтримувати стійкість держави.
