За останні пів року російські атаки пошкодили або знищили понад 300 українських АЗС, однак паливного колапсу в країні не сталося. Ринок тримається завдяки великій кількості заправок, швидкому відновленню об’єктів і перерозподілу пального, але сама модель роботи станцій уже помітно змінюється.
Російські удари по українських автозаправних станціях останніми місяцями стали значно частішими. Найбільше від них потерпають прифронтові та прикордонні області, хоча минулого тижня атаки дісталися і Києва, а згодом — західних регіонів.
За даними міністра енергетики Дениса Шмигаля, за пів року пошкоджено або зруйновано понад 300 АЗС. Це приблизно 5–6% усієї мережі в країні. Найбільші втрати зафіксовано у Дніпропетровській області, а також у Донецькій, Харківській, Сумській, Запорізькій та Херсонській областях.
Попри це, дефіциту пального в Україні немає і, як зазначають експерти, не очікується. Причина в тому, що на ринку працює близько 5,5 тис. заправок, а більшість пошкоджених станцій доволі швидко повертаються до роботи.
Ринок витримує удари
Енергетичний експерт Геннадій Рябцев наголошує, що в Україні заправок у 7–8 разів більше, ніж потрібно порівняно з Європейським Союзом, тож створити тут паливну кризу вкрай складно. За оцінкою директора «Консалтингової групи А-95» Сергія Куюна, понад 75% атакованих станцій оперативно відновлюють роботу.
Фактично це означає, що з чотирьох пошкоджених АЗС три знову відкриваються. Втрати компенсуються за рахунок інших станцій, а постачання пального перерозподіляється всередині мережі.
Чому удари по АЗС працюють як терор
В. о. голови «Нафтогазу» Сергій Федоренко заявив, що воєнної мети в таких атаках немає. За його словами, йдеться про терор проти цивільного населення. Рябцев вважає, що росіяни не вибудовують тут єдиної стратегії, а удари мають передусім психологічний ефект.
Мета — бити по об’єктах, які люди бачать щодня: по заправках біля дому, дорогою на роботу або вздовж трас. Це створює відчуття постійної загрози та змушує операторів витрачати мільйони гривень на відновлення і захист станцій.
Що змінюється в роботі заправок
У прифронтових районах АЗС дедалі менше нагадують звичні комплекси з магазинами, кав’ярнями та додатковими сервісами. Там насамперед зберігають базову функцію — можливість заправити автомобіль.
Директор групи компаній Prime Дмитро Леушкін каже, що в небезпечних зонах часто прибирають усе, що може бути знищене ударом: навіси, стели, магазини та інші елементи. Під землею залишається основна інфраструктура, тож заправка може працювати навіть без звичного сервісу.
У особливо небезпечних районах персонал іноді тримають на відстані від станції й підпускають лише тоді, коли приїжджає клієнт. На об’єкті можуть лишати табличку з номером телефону та проханням подзвонити, якщо потрібне пальне.
Що далі від лінії фронту, то більш звичним стає формат роботи. У великих містах і на відстані близько 100 км від лінії розмежування вже трапляються звичайні АЗС із касами та частиною сервісів.
Як захищають станції
У прифронтових регіонах оператори вже закривають заправки антидроновими сітками, «мангалами» та мобільними укриттями. Після ударів по АЗС у Києві ця практика стає актуальною і для столиці.
Державна «Укрнафта» вже почала встановлювати навколо своїх комплексів габіони. Їх розміщують з боку доріг і тротуарів, щоб утримувати уламки всередині периметра та зменшувати ризики для людей і автомобілів.
Скільки коштує відновлення
Мінімальний запуск станції обходиться приблизно у 500 тис. грн. Відновлення функціональності може коштувати до 1 млн грн, якщо потрібно встановити обладнання, касу, комунікації та облаштувати приміщення для персоналу.
Повноцінний ремонт із магазином, кухнею, холодильниками, кавомашинами, туалетами та рекламною інфраструктурою коштує значно дорожче — іноді в десятки разів більше.
Що потребує перегляду
Експерти вважають, що на п’ятому році війни держава й далі регулює ринок пального за мирними правилами. Водночас умови роботи заправки в тилу та станції під обстрілами кардинально відрізняються.
Рябцев пропонує, зокрема, переглянути авансові платежі для АЗС у прифронтових регіонах. Зараз кожна заправка щомісяця наперед перераховує державі частину податку на прибуток — від 30 до 60 тис. грн за станцію, незалежно від фактичного результату роботи.
Також, на думку експертів, потрібні чіткі правила для мобільних і контейнерних АЗС. Їх можна використовувати замість знищених станцій, але водночас необхідно забезпечити захист, облік пального та контроль операцій.
У підсумку російські атаки не призвели до загальнонаціонального паливного колапсу, однак локальні проблеми, витрати на відновлення та нові вимоги безпеки вже змінюють ринок АЗС в Україні.
