Податкова амністія. Що пропонує Слуга народу

Ділитися турбота!

Середню ставку оподаткування, при декларуванні, пропонується встановити на рівні п’яти відсотків

Нещодавно представник партії «Слуга Народу», Данило Гетьманцев підірвав інформаційний простір заявою про можливість впровадження нульових декларацій для населення. «Нульові декларації дозволять всім почати з чистого аркуша: задекларувати вже наявні активи і заплатити з них податки, тим самим їх обілити», — розповів Данило Гетьманцев в інтерв’ю виданню ЦензорНЕТ.

Тобто, якщо у особи є готівкові заощадження, їх можна буде легалізувати. Для цього необхідно задекларувати всю суму, сплатити з неї податок і покласти на рахунок в банк. Якщо особа не захоче віднести гроші в банк, вона не зможе їх легалізувати, і таким чином бере на себе всі ризики.

«В когось гроші лежать під матрацом, хтось зберігає їх за кордоном. Ми хочемо повернути гроші в економіку. Щоб люди захотіли інвестувати свої кошти в свою країну. Тим більше, що приховувати активи за кордоном з кожним роком стає складніше. Міжнародне податкове законодавство збагачується такими нормами, які зроблять і зберігання, та рух „чорних“ грошей практично неможливим», — аргументував Гетьманцев.

Середню ставку оподаткування при декларуванні пропонується встановити на рівні 5 відсотків. Очікується, що розмір ставки буде залежати від виду доходів що декларуються. Наприклад, якщо частину грошей буде вкладено в державні облігації, ставка податку буде знижена. За словами Данила Гетьманцева нульову декларацію планується запустити вже з 2020 року.

Обов’язкове декларування для всіх фізичних осіб планується ввести через рік-два після проведення податкової амністії (тобто з 2021−2022 року). За словами Данила Гетьманцева «Слуга Народу» запропонує українцям «сімейне декларування», яке буде вигідніше ніж діюча система оподаткування їх доходів. Така система буде означати оплату податків за сім’ю в цілому.

Під поняттям «нульова декларація» здебільшого розуміють формуляр встановленого зразка, який заповнюється платником податків під час запровадження в державі програми «податкової амністії». Поширеними термінами є «амністія капіталів», «економічна амністія», «податкова амністія». Найчастіше зустрічається поняття«податкова амністія» (tax amnesty).

Податкова амністія — це ряд заходів з надання платникам податків права сплатити суми податків, за якими минули встановлені податковим законодавством терміни платежів.

Ініціатива введення нульової декларації не нова і є достатньо популярним кроком для прогресивних політичних сил. А ось щодо реалізації ідеї завжди виникають питання. Досвід введення податкової амністії у 2014 році показав недостатню роз’яснювальну роботу з боку державних органів.

Тоді формулювання у законопроекті були незрозумілими та викликали більше питань ніж відповідей. Крім того, основною метою введення нульової декларації та податкової амністії є виведення коштів з тіні та уникнення відповідальності за недекларування коштів та несплату податків за минулі періоди. У такому випадку головним завжди буде відповідальність правоохоронних органів за недопущення кримінального переслідування тих хто такі доходи задекларує. Питання податкової амністії – це двосторонній рух, де зобов’язання держави є не менш важливими ніж зобов’язання громадян щодо декларування.

Проблемним питанням для фізичних осіб, в першу чергу, буде зобов’язання віднести гроші в банк, адже ніхто не зможе гарантувати стабільність конкретного банку. Що робити, якщо банк куди віднесуть свої заощадження українці, збанкротує, як це неодноразово траплялось? Яким чином держава буде нести відповідальність перед конкретною особою, яка заплатить податок та втратить усі сімейні заощадження? Питання залишаться відкритим до офіційного оприлюднення законопроекту.

Щодо міжнародного досвіду проведення податкової амністії, то на мою думку найбільш красномовним є приклад Італії. Перша повна податкова амністія на Апеннінському півострові була проведена у 1982 році. Scudo Fiscale залучила 12 090 652 заявників, що склало 5,15% від платників податків, з яких 8,5% раніше взагалі не платили податки, а 13,7% ухилились від податків з додаткових доходів.

У 2001−2002 роках була проведена компанія Decreto Leege, в результаті якої, за даними Міністерства Фінансів Італії, протягом 60 днів було репатрійовано близько 61 млрд євро і приблизно $1 млрд було отримано до бюджету у вигляді податків.

Уряд Республіки вжив заходів щодо витіснення з країни швейцарських банків, які дозволяли переводити будь-які суми і анонімно керувати рахунками, недоступними для італійських податкових органів. Згідно зі звітом швейцарського банку UBS за I квартал 2002 року учасники амністії перерахували майже половину коштів, виведених з цього банку, в його дочірню структуру UBS Italia, тобто на батьківщину. Податкові збори зросли на 6,5% протягом 4 місяців після амністії. З них збори прямих податків (податок на прибуток) виріс на 5,6% і склав 45,54 млрд євро. Податкова амністія носила характер амністії капіталів, бо легалізувались фінансові інструменти і капітал, рухоме та нерухоме майно, земельні ділянки, твори мистецтва.

Заявникам пропонувалось два способи — репатріація або легалізація. Застосування того чи іншого способу залежало від заявника, допускалось комбінування обох способів. Бажання заявника відображалось в декларації. Заявник повинен був сплатити 2,5% від вартості заявленого майна або придбати державні цінні папери на суму, що дорівнює 12% від вартості заявленого майна. Уповноважений видавав сертифікат конференційного «внеску» з метою легалізації, що виступав гарантом конфіденційності та закріплював право заявника на оскарження можливих претензій і розслідувань стосовно заявленого майна за фактами, що мали місце до легалізації.

Амністія супроводжувалась посиленням заходів відповідальності за порушення податкового законодавства. Наприклад, якщо раніше штраф за приховування капіталу або неналежне заповнення декларації складав від 250 до 2000 євро, незалежно від суми, то після амністії штраф складав 5−25% від суми не задекларованих коштів плюс конфіскація майна на таку ж суму.

Коментарі